ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
Київ
справа №0870/3561/12
адміністративне провадження №К/9901/3435/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпроводників" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та пені,
У С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Завод напівпроводників" подало до суду позов, в якому просило визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України висновку про відшкодування ПАТ "Завод напівпроводників" податку на додану вартість за січень 2011 року. Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя на користь ПАТ "Завод напівпроводників" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 4 448 377,00 грн та пеню в сумі 32 779,43 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 28.05.2012 відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не допустив протиправної бездіяльності, оскільки оскаржив судові рішення про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість до суду касаційної інстанції, тому процедура судового оскарження не закінчилася.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.03.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 скасував та прийняв нову постанову про часткове задоволення позову. Визнав протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України висновку про відшкодування ПАТ "Завод напівпроводників" податку на додану вартість за січень 2011 року. Стягнув з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ПАТ "Завод напівпроводників" пеню в сумі 32 779 грн. У частині стягнення з Державного бюджету України через УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ПАТ "Завод напівпроводників" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 4 448 377,00 грн суд апеляційної інстанції відмовив, у зв`язку з виплатою ПАТ "Завод напівпровідників" цього бюджетного відшкодування на підставі висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 26.09.2012 № 0000000085 та Довідки "А2" від 26.09.2012 № 21/26-0/31792555. Стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "Завод напівфабрикатів" судовий збір в сумі 2188,00 грн та в сумі 1094,00 грн.
Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України висновку про відшкодування ПАТ "Завод напівпроводників" податку на додану вартість за січень 2011 року та стягуючі з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ПАТ "Завод напівпроводників" пеню в сумі 32 779 грн, суд апеляційної інстанції виходив з положень пункту 200.23 статті 200 ПК, з урахуванням закінчення процедури оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили 28.02.2012, та надіслання позивачем 01.03.2012 на адресу відповідача письмової вимоги про необхідність виконання положень підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.
СДПІ по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суд першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову ухвалена з порушенням норм матеріального права: пункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.15, 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.05.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та зупинив виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 09.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 6 902 696,00 грн, на рахунок платника у банку. До податкової декларації додав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої склала податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 № 0000350808 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 448 377,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн та № 0000360808 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 443 321,00 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25.08.2011 у справі № 2а-0870/4290/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 № 0000350808№ 0000360808.
Отже, правомірність заявленого позивачем за січень 2011 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 448 377,00 грн підтверджена судом у судовому рішенні, яке набрало законної сили 28.02.2012, і обставини, установлені цим судовим рішенням, у силу вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи в суді першої інстанції) не потребували доказування.
Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Згідно з підпунктом 200.11 статті 200 ПК за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Згідно з підпунктом "а" пункту 200.14 статті 200 ПК якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах.