ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №11/416
адміністративне провадження №К/9901/2692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіко" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіко" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "Фіко" подало до суду позов, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.05.2007 № 0000272306/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 11 016 грн за основним платежем та в сумі 5508,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 17.05.2007 № 0000262306/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 808 603 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 404 302 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Фіко" зазначає, що воно придбало у ТОВ "Сахтехнологія" титанову продукцію за договором від 10.01.2005 № 29/05 та протягом лютого - квітня 2005 року здійснило попередню оплату згідно з платіжними дорученнями, отримало податкові накладні, товар та оприбуткувало його. У квітні 2005 року ТОВ "Фіко" відвантажило титанову продукцію на експорт згідно з митною декларацією від 22.04.2005 № 556844 та отримало оплату. У результаті ТОВ "Фіко" у квітні 2005 року сформувало податковий кредит в сумі 889 931,00 грн, та, з урахуванням задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 14282,00 грн, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 875 649,00 грн, з якої 886 664,54 грн - це сума податку на додану вартість, що відображена у податковій накладній від 22.03.2005 № 54/7 в сумі 5 319 987,24 грн. Таким чином, операції є реальними. Посилання контролюючого органу на те, що позивач раніше до 2003 року придбав товар за заниженою ціною і зберігав його на складі більше 3-х років, при цьому документів на придбання не зберіг, не є підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту, оскільки первинні бухгалтерські документи зберігаються 3 роки та за закінченням цього строку та після завершення державними податковими органами перервірки підлягають знищенню.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28.01.2014 позов задовольнив повністю. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 17.05.2007 № 0000272306/0 та від 17.05.2007 № 0000262306/0.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі первинні документи, що підтверджують вчинення господарських операцій. Товар був фактично придбаний, оприбуткований, оплачений. Відповідач під час розгляду справи не надав доказів та не навів обставин, які б свідчили про нереальність господарських операцій, невідповідність їх цілям діяльності позивача, їх збитковість, вчинення цих операцій без економічної мети та без мети використання в господарській діяльності.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.04.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2014 скасував та відмовив в задоволенні позову.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що викладені контролюючим органом в акті перевірки обставини про відсутність факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету у ланцюгу постачання не дають позивачу право на податковий кредит.
ТОВ "Фіко" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 09.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2007 № 0000272306/0 податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 11 016 грн за основним платежем та в сумі 5508,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2007 № 0000262306/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 808 603 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 404 302 грн слугували висновки невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок майбутніх платежів за квітень 2005 року, викладені в акті від 07.05.2007 № 240/1/1-23-06-14275539, про порушення вимог пункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Контролюючий орган вважає, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за квітень 2015 року податок на додану вартість в сумі 886 665,00 грн за операціями з придбання у ТОВ "Сахтехнологія" титанової продукції згідно із специфікаціями. При цьому контролюючий орган виходить з того, що ТОВ "Сахтехнологія" є посередником, титанова продукція, реалізована ТОВ "Фіко", раніше була придбана ТОВ "Фіко" за угодою від 04.01.2005 № 1/05 в сумі 24 179 472,90 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 4 835 894,58 грн. Згідно з наданими ТОВ "Фіко" на запит контролюючого органу документами установлено, що відвантажена ТОВ "Фіко" на адресу ТОВ "Сахтехнологія" продукція, була придбана ТОВ "Фіко" до 2003 року за заниженою ціною, зберігалась на складі більше трьох років, проте документи на придбання не збереглися. Тому, податковий кредит покупця неможливо підтвердити податковими зобов`язаннями продавців в ланцюгу продажу. Окрім того, позивач не провів розрахунки з постачальником - ТОВ "Сахтехнологія".
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин визначався підпунктами 7.2, 7.4, 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", а порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету - пунктом 7.7 цього Закону (далі - Закон №168/97-ВР).