ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №820/11176/15
адміністративне провадження №К/9901/31266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя - Зінченко А.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді - Донець Л.О., Макаренко Я.М.)
у справі №820/11176/15
за позовом ОСОБА_1
до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність застосування у 2015 році податковим органом положень ст. 267 ПК України та визначення йому податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано податкове повідомлення - рішення Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області від 07.05.2015 №00039/1704;
- стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача з огляду на те, що позивач придбав автомобіль у 2014 році та ним сплачено усі податки та збори, які необхідно було сплатити у відповідності до діючого на момент придбання транспортного засобу законодавства.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно та відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов`язок платниками сплачувати податки та збори, оскільки такі прямо закріплені нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що визначальним для правильного вирішення даного спору є встановлення наявності чи відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення транспортного податку у 2015 році на відповідній території.
Під час нового розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано податкове повідомлення - рішення Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області від 07.05.2015 року №00039/1704;
- стягнуто зі Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 змінено, доповнено його резолютивну частину абзацом наступного змісту: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5484 грн. 64 коп. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017р. по справі №820/11176/15 залишено без змін.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що транспортний податок, як обов`язковий місцевий податок підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК України, починаючи з 01 січня 2015 року.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки LEND ROVER, модель RANGE ROVER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 4999 куб.см., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Індустріальною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №00039/1704 від 07.05.2015, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000 грн (а.с. 26).
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Пунктом 267.2.1 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3 000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п. 267.4 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.6 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.