ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №821/2835/15-а
касаційне провадження №К/9901/24792/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 (суддя Бездрабко О.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді: Єщенко О.В., Федусик А.Г.) у справі № 821/2835/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0007951502.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 23.09.2015 позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2015 залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 без змін.
Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області) звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини п`ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час вирішення відповідного спору в судових інстанціях).
Зокрема, наголошує на ненаданні судами належної оцінки факту того, що позивачем не задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 4,3204 га відповідно до договору оренди від 16.05.2007 № 040771300010 за ставкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі за період з 07.02.2011 по 31.03.2013 у сумі 157361,07 грн.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" з питань повноти обчислення, своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 07.02.2011 по 31.03.2013, результати якої оформлено актом від 18.05.2013 № 2612/15-2/32618245.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 4,3204 га за договором оренди від 16.05.2007 № 040771300010 за ставкою в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі за період із 07.02.2011 по 31.03.2013 у сумі 157361,07 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0007951502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 157361,07 грн. за основним платежем та 32040,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 названого пункту).