ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
Київ
справа №826/20410/13-а
адміністративне провадження №К/9901/57450/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірест" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 №№ 0007932201, 0007922201.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом неправомірно збільшено зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом позивача. Вважає висновок відповідача про нереальність вчинення господарської операції пов`язаної з отриманням послуги від ТОВ "Квант-Ресурс ТК" необґрунтованим, оскільки така підтверджується необхідними бухгалтерськими документами.
Розгляд справи здійснювався неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції, а відтак наявні в матеріалах справи документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг. Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що укладена ним з ТОВ "Квант-Ресурс ТК" господарська угода носить реальний характер та не визнана в законодавчо обумовлений спосіб нечинною. Крім того, факт завершеності господарських правовідносин із контрагентом підтверджуються відповідними первинними та бухгалтерськими документи, що долучені до матеріалів справи.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 07.08.2013 по 13.08.2013 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Квант-Ресурс ТК" за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2013 р. № 360/26-54/22-01-10/32593522.
У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму196 875,00 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 187 500,00 грн. за вересень 2012 року.
Такі висновки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит у вересні 2012 року по операціям з ТОВ "Квант-ресурс ТК".
На підставі результатів перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013:
1) № 0007922201, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 246094,00 грн., з яких за основним платежем - 196 875,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 49219,00 грн.;
2) № 0007932201, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 234375,00 грн., з яких за основним платежем - 187500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 46 875,00 грн.
Незгода із прийнятим податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивач до суду.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.