ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №808/52/17
адміністративне провадження №К/9901/39988/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі № 808/52/17 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом в якому, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ) від 24.06.2015 №289-17 про нарахування грошового зобов`язання з транспортного податку в розмірі 20833,33 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 позовні вимоги задоволено.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення міської ради прийнято у січні 2015 року, оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року, у зв`язку з чим нарахування такого податку 2015 році є неправомірним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем добровільно сплачено нараховану оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суму грошових зобов`язань, а тому згідно з підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, що, за висновком цього суду, позбавляє можливості оскарження та скасування такого рішення в судовому порядку.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 12, 267 Податкового кодексу України та зазначає, що рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів, у зв`язку з чим оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року, а тому прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є незаконним. Також зазначив, що самостійна сплата грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, не позбавляє платника податків права на захист та оскарження такого рішення в судовому порядку.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем 24.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №289-17, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 20833,33 грн., оскільки вона є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER, 2012 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 4461 куб. см., який відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктом оподаткування транспортним податком.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.