ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Пророка В. В.
Справа № 2-1678/05
Провадження № 14-262 цс 19
І. Короткий виклад історії справи
1. У березні 2005 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак» (далі - ТзОВ «Смак»), Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «Одеське БТІ»), в якому просив:
1.1. Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 1 жовтня 2004 року об`єктів нерухомого майна площею по 7,1 кв. м кожен, розташованих в Одесі на АДРЕСА_1 а (далі - нерухоме майно).
1.2. Визнати за ним право власності на нерухоме майно та зобов`язати КП «Одеське БТІ» зареєструвати за позивачем це право.
2. Позов мотивував такими обставинами :
2.1. 1 жовтня 2004 року він уклав із ТзОВ «Смак» у простій письмовій формі договір купівлі-продажу об`єктів роздрібної торгівлі (кіосків), які є окремими нежитловими одноповерховими капітальними будівлями (кам`яна основа) на земельних ділянках під ними.
2.2. Позивач виконав свої обов`язки за договором купівлі-продажу, сплативши кошти, а відповідач передав йому згідно з актом приймання-передачі нерухоме майно.
2.3. Приморська районна адміністрація Одеської міської ради розпорядженням присвоїла нерухомому майну поштові адреси.
2.4. ТзОВ «Смак» не виконало умови договору щодо переоформлення та реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно протягом семи днів з моменту його передання, а тільки передало узгоджувальну документацію на розміщення відповідних кіосків.
2.5. Посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу позивач не може з причин, які від нього не залежать, а КП «Одеське БТІ» відмовляється зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно.
3. 21 березня 2005 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
4. Суд першої інстанції мотивував рішення так :
4.1. Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2004 року позивач придбав у ТзОВ «Смак» об`єкти роздрібної торгівлі (кіоски).
4.2. Договір укладений у простій письмовій формі, проте ТзОВ «Смак» не виконало умови договору щодо переоформлення та реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно протягом семи днів з моменту передання цього майна.
4.3. Позивач є єдиним власником нерухомого майна, однак позбавлений права розпорядитися ним. Тому порушене право позивача треба захистити в обраний ним спосіб.
5. У серпні 2016 року Одеська міська рада звернулася до Апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року та з клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що оскаржене рішення порушує права територіальної громади м. Одеси.
6. 18 серпня 2016 року суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області постановив ухвалу, якою поновив Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження.
7. 11 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області постановила ухвалу, якою це апеляційне провадження закрила.
8. Цю ухвалу апеляційний суд мотивував так :
8.1. Одеська міська рада подала апеляційну скаргу з порушенням абзацу третього частини третьої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) уредакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, згідно з вимогами якої незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення.
8.2. Поновлюючи Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження, суддя вважав за необхідне забезпечити скаржнику право на доступ до суду як особі, яка не була залучена до участі у справі та відносно якої суд першої інстанції вирішив питання про її права й обов`язки. Проте суддя не звернув увагу на те, що встановлений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України строк не можна поновити. Тому апеляційний суд без урахування поважності причин пропуску строку зобов`язаний відмовити у відкритті провадження у справі.
8.3. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2054цс16.
9. У червні 2017 року Одеська міська рада подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Мотивувала касаційну скаргу так :
10.1. Одеська міська рада не була стороною у справі та не була залучена судом до участі у справі.
10.2. Про порушення прав Одеській міській раді стало відомо лише 12 липня 2016 року - після ознайомлення з матеріалами справи.
10.3. Апеляційний суд не врахував, що Одеська міська рада подала апеляційну скаргу не в інтересах сторони у справі, а як юридична особа, що представляє інтереси відповідної територіальної громади.
10.4. Апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження, задовольнив клопотання Одеської міської ради та поновив їй строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Тому суд мав переглянути справу в апеляційному порядку, але натомість у судовому засіданні закрив апеляційне провадження, вказавши на пропуск заявником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Отже, постановляючи оскаржену ухвалу, апеляційний суд вийшов за межі повноважень, визначених частиною першою статті 307 ЦПК України.
11. 24 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16.
12. Мотивував ухвалу так :
12.1. За змістом абзацу третього частини третьої статті 297 та частини другої статті 3 і статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, вказані приписи стосуються випадків здійснення представництва органами й особами, які не мають матеріально-правової заінтересованості у вирішенні справи.
12.2. Натомість, коли орган державної влади чи місцевого самоврядування залучений до участі у справі як сторона спору або незалучений в такій якості, але оскаржує рішення суду з підстав порушення його прав цим рішенням, такий орган діє як сторона у справі, а не захищає права чи свободи інших осіб. Тому його право на апеляційне оскарження визначається загальними положеннями ЦПК України про таке оскарження, включаючи приписи про право подавати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
12.3. Одеська міська рада оскаржує рішення суду першої інстанції не у порядку представництва інтересів інших осіб (частина перша статті 45 ЦПК України), а як юридична особа, що не була залучена до участі у справі, але питання про її права й обов`язки було вирішене ухваленим рішенням.
12.4. За аналогічних обставин і тотожних правовідносин зі справою № 2-1678/05 Верховний Суд України у справі № 6-2054цс16 вказав про поширення преклюзивного річного строку на оскарження рішення суду першої інстанції прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування незалежно від статусу цих органів у справі, що має наслідком позбавлення прокурора, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, права яких порушує рішення суду першої інстанції, права на доступ до правосуддя.
13. 19 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу Одеською міської ради залишила без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року залишила без змін.
14. Мотивувала постанову так :
14.1. Відсутні підстави для відступу від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16.
14.2. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що Одеська міська рада подала апеляційну скаргу не з метою представництва інтересів інших осіб (частина перша статті 45 ЦПК України), а як юридична особа, що не була залучена до участі у справі, представляє власника нерухомого майна - територіальну громаду, прав якої стосується оскаржене рішення суду першої інстанції. З огляду на вказане такий висновок зазначеної колегії суддів є суперечливим.
14.3. У переліку осіб, зазначених в абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України, немає жодних винятків або уточнень щодо їх процесуального статусу.
14.4. Одеська міська рада у липні 2016 року звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21 березня 2005 року, тобто більше ніж через 11 років. На час звернення з цією скаргою була чинною редакція абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України, яка встановлювала преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування незалежно від причин поважності пропуску такого строку. Тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.
14.5. Враховуючи імперативний характер припису абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що визначений ним річний строк на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції не можна поновити, касаційний суд не має можливості оцінити поважність причин пропуску такого строку.
14.6. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень в аналогічних справах Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду застосовує висновокВерховного Суду України, викладений у постанові від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16. Зазначена інформація підтверджує єдність судової практики (справи № 1326/3235/12, № 2-2858/07, № 607/13963/15-ц, № 2?1376/2006, № 2-156/08, № 2-4155/07 та інші).
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
15. Не можемо погодитися з висновками колег щодо тлумачення абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанцій, та вважаємо, що були підстави для конкретизації зазначеного вище висновку Верховного Суду України.
(2.1) Історія змін до процесуального закону
16. З дати набрання чинності ЦПК України 2004 року (1 вересня 2005 року) до набрання чинності Законом України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (15 січня 2012 року) у цьому кодексі була частина третя статті 294, яка передбачала загальне правило щодо можливості апеляційного суду поновити строк апеляційного оскарження за наявності для цього підстав.
17. З 15 січня 2012 року частина третя статті 294 ЦПК України виключена, а приписи щодо поновлення строку на апеляційне оскарження викладені у частині третій статті 297 ЦПК України, відповідно до якої:
17.1. Абзац перший: «Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строк».
17.2. Абзац третій: «Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення».
18. У пояснювальній записці до Закону України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» мета створення вказаного припи