ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 11-118сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представників:
позивача - адвокатів Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В .,
Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) - Склярук Ю. В.,
розглянула у судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 січня 2019 року № 190/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18, та
ВСТАНОВИЛА:
1. Перша Дисциплінарна палата ВРП рішенням № 2950/1дп/15-18 від 21 вересня 2018 року притягнула суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності і застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Для визнання судді ОСОБА_2 винним у скоєнні дисциплінарного проступку і застосування обраного виду стягнення стали підстави про:
умисне істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків;
порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
несвоєчасне надання копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР);
допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя;
умисне або внаслідок грубої недбалості допущення порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Ці підстави передбачені підпунктами "а", "г" пункту 1, пунктом 2-4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Конкретні прояви дисциплінарного порушення Перша Дисциплінарна палата ВРП побачила в тому, що під час розгляду адміністративної справи № 804/2690/16 суддя ОСОБА_2:
- не залучив до участі у справі компанію "ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД" (далі - Компанія) та Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "АГРОФІРМА "АГРОСТЕП" (далі також - Товариство), внесення змін до установчих документів якого ОСОБА_3 просив визнати протиправними;
- вирішив справу до моменту надходження документів, для отримання яких провадження у справі було зупинено;
- не повідомив сторони у справі та об`єктивно не міг їх повідомити про судове засідання, призначене на 9:00 15 серпня 2016 року відразу після відновлення судового розгляду;
- позапроцесуально спілкувався із позивачем у справі;
- несвоєчасно надіслав копію рішення для внесення до ЄДРСР.
За результатами розгляду справи, дослідження доказів та обставин Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя під час розгляду цієї справи допустив грубе порушення вимог статей 2, 6-11, 33, 35, 53, 69, 70, 110, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), не дотримався приписів статті 41 Конституції України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), приписів статті 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції щодо захисту права власності та діяв всупереч приписам КАС щодо здійснення судового розгляду із забезпеченням повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі.
Скаржник не погодився із рішенням Першої Дисциплінарної палата ВРП від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 і через свого представника - адвоката Кравця Р. Ю., подав 22 жовтня 2018 року до ВРП скаргу з проханням скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити у притягненні судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Вимоги мотивував:
- тим, що органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення;
- відсутністю у рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП мотивів про наявність у діях позивача такого обов`язкового елементу дисциплінарного порушення, як підрив суспільної довіри до суду, які повинні бути, якщо суддю притягують до відповідальності саме за вчинення грубого порушення закону, що мало наслідком підрив суспільної довіри до суду;
- тим, що дії судді щодо незалучення до участі у справі ТОВ "АГРОФІРМА "АГРОСТЕП" та Компанії не можуть бути розцінені як умисне вчинення істотного дисциплінарного проступку, а лише як "відхилення від надмірного формалізму з метою збереження справедливого балансу та захисту прав людини";
- хибністю висновків Першої Дисциплінарної палата ВРП про те, що повістки про виклик сторін у справі у судове засідання на 15 серпня 2016 року сторонам не надсилалися, оскільки про зазначене судове засідання сторони були повідомлені належним чином телефонограмою 8 серпня 2016 року - за три дні до судового засідання;
- тим, що матеріали, на які посилався суд у своєму рішенні, надійшли до суду після його постановлення, не впливає на неправильність рішення та не є порушенням процесуальних норм, позаяк ці документи, зокрема висновок експерта, були наявні в матеріалах справи та сторони не ставили під сумнів;
- тим, що приєднання заяви представника позивача - ОСОБА_9 про повернення позовної заяви до матеріалів справи є правомірним і не може розцінюватися як залишення заяви поза увагою суду. Заява була розглянута суддею, не потребувала винесення окремого рішення та не могла бути задоволена, оскільки суперечила вимогам процесуального закону. Вважає, що розбіжності між позиціями клієнта і представника не вирішуються суддею та явно не свідчать про порушення принципу рівності сторін.
Посилався також на те, що:
- спілкування однієї зі сторін із секретарем судового засідання чи помічником судді не вказує на наявність позапроцесуальних стосунків із суддею, а подібне перекручення фактів свідчить виключно про упередженість Дисциплінарної палати;
- факт відсутності в матеріалах справи документів, що підтверджують повноваження сторін у справі, які отримали копію судового рішення, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;
- висновок Першої Дисциплінарної палати ВРП про те, що суддя ОСОБА_2 порушив вимоги статті 167 КАС в частині надання судового рішення особі, не уповноваженій на його отримання, спростовується розписками відповідачів, наявними в матеріалах судової справи № 804/2690/16. Доказів того, що ці розписки не відповідають нормам законодавства немає;
- Перша Дисциплінарна палата ВРП, коли визнала, що суддя несвоєчасно надав копії судового рішення у справі для її внесення до ЄДРСР після набрання рішенням законної сили, не зважила, що в діяннях судді відсутній умисел на порушення строків внесення рішення до цього реєстру, оскільки обов`язки вчасного надсилання до ЄДРСР копій рішень, ухвалених під головуванням судді ОСОБА_2, за дорученням судді покладено на помічника судді;
- під час розгляду дисциплінарної справи не було враховано навантаження судді протягом 2016 року.
24 січня 2019 року ВРП прийняла рішення № 190/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 "Про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності" (далі - Спірне рішення). Цим рішенням ВРП погодилася з підставами дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_2, які встановила Перша Дисциплінарна палата ВРП, доказами і обставинами дисциплінарного порушення, а також із правовою оцінкою цього діяння.
Оскільки підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, на які покликався позивач, не було встановлено, то ВРП відмовила у задоволенні скарги позивача.
2. У лютому 2019 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Кравця Р. Ю. звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на Спірне рішення, яка ухвалою від 18 лютого 2019 року відкрила за нею провадження.
Вимоги про протиправність Спірного рішення та необхідність його скасування представник скаржника в основному обґрунтовує відомостями, обставинами та відомими положеннями, на які посилався, коли оскаржував до ВРП рішення його Першої Дисциплінарної палати № 2950/1дп/15-18 від 21 вересня 2018 року.
02 квітня 2019 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, в якому відповідач указує на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки немає передбачених для цього причин. Просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2, а Спірне рішення залишити без змін.
3. У судовому засіданні представники скаржника підтримали аргументи та судження поданої скарги та просили скасувати Спірне рішення й визнати невинним ОСОБА_2 у скоєнні дисциплінарного проступку, поставленого йому за провину.
Представник ВРП просить скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскільки оскаржене останнім рішення ВРП є обґрунтованим і правильним.
Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, представників скаржника та суб`єкта оскарження, перевірила матеріали справи та наведені у скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
4. Фактичні підстави дисциплінарного правопорушення, нормативне процесуальне і процедурне регулювання, яке встановлює і прописує дії суду та судді під час розгляду спору із предметом правовідносин, подібного до того, який з`ясовував суддя ОСОБА_2, міжнародні, конвенційні та етичні правила, яких суддя повинен дотримуватися під час здійснення правосуддя, роль і дії судді ОСОБА_2 під час розгляду судової справи № 804/2690/16, пояснення останнім своїх дій та юридична оцінка дій судді ОСОБА_2 Першою Дисциплінарною палатою ВРП встановлені і можуть бути викладені таким чином.
ОСОБА_2 , 1980 року народження, Указом Президента України від 15 квітня 2008 року № 362/2008 призначений на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду в межах п`ятирічного строку, а Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 207-VII обраний на посаду судді цього ж суду безстроково.
19 грудня 2016 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_6 на дії судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 19 грудня 2016 року № К-2554/0/7-16 вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену ВРП ОСОБА_7 .
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_7 запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2
Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 30 березня 2018 року № 949/1дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно цього судді.
За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_7 дійшов висновку про наявність у діях судді дисциплінарного проступку та запропонував прийняти рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Основою цього рішення стали дії, які суддя ОСОБА_2 допустив під час розгляду адміністративної справи № 804/2690/16.
Ознаки дисциплінарного правопорушення Перша Дисциплінарна палата ВРП виявила за наслідками аналізу та суджень (розсуду) змісту, характеру, послідовності, сукупності і значимості дій судді. Зокрема, ці ознаки були з`ясовані на підставі нижченаведеного.
5. 13 травня 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Райдержадміністрація), відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції. Предмет спору у цій справі становили реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором Райдержадміністрації щодо ТОВ "Агрофірма "АГРОСТЕП" від 12 жовтня 2012 року № 12151060003000819; від 17 січня 2013 року №12151070004000819; від 12 липня 2013 року № 12151050005000819; від 15 липня 2013 року №12151070006000819; від 14 серпня 2013 року № 12151050008000819; від 14 серпня 2013 року № 2151070007000819; від 02 вересня 2013 року № 12151050012000819; від 09 жовтня 2013 року № 12151060013000819; від 09 грудня 2013 року № 12151070014000819; від 26 березня 2014 року № 12151050015000819; від 31 березня 2014 року № 12151070016000819; від 31 березня 2014 року № 12151050017000819; від 12 листопада 2014 року № 12151060018000819; від 20 листопада 2014 року № 12151050019000819; та державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року № 12151050021000819; від 28 грудня 2015 року № 12151070022000819.
Позивач просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) згадані вище реєстраційні записи.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2016 року позов задовольнив повністю.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 жовтня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року скасував, а адміністративний позов ОСОБА_3 залишив без розгляду. Суд виходив із того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, визначений статтею 99 КАС.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 03 липня 2018 року ухвалу апеляційного суду скасував і направив справу до цього самого суду для продовження розгляду. Касаційний суд виходив із того, що пропуск строку звернення до адміністративного суду стався з поважних причин.
Перша Дисциплінарна палата ВРП із матеріалів судової справи встановила, що ані Компанія, ані ТОВ "Агрофірма "АГРОСТЕП" не були залучені до участі у справі, хоча із витягу з Реєстру, сформованого 27 квітня 2016 року, вбачається, що засновником юридичної особи ТОВ "Агрофірма "АГРОСТЕП" є Компанія, керівник та підписант - ОСОБА_8 ; вперше реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи, було здійснено 12 липня 2013 року, а остання реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та зміни складу або інформації про засновників - 25 грудня 2015 року. Аналогічна інформація містилася й у відповідному витягу з Реєстру, сформованому на сайті Міністерства юстиції України.
За результатами розгляду судової справи суд під головуванням судді ОСОБА_2 постановив рішення про скасування записів в установчих документах ТОВ "Агрофірма "АГРОСТЕП" як про внесені зміни до відомостей про юридичну особу, так і записи про внесення змін до установчих документів, зокрема тих, що містили відомості про реєстрацію змін до установчих документів - змін щодо складу та інформації про засновників (що Компанія є засновником ТОВ "Агрофірма "АГРОСТЕП").
Аналізуючи дії позивача в цьому сегменті провадження, Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що позовна заява містила вимоги як щодо скасування записів в Реєстрі, що стосувалися інформації ТОВ "Агрофірма "АГРОСТЕП", так і факту підтвердження відомостей про право власності Компанії та частки в статутному капіталі згаданого Товариства. Відтак визнала, що незалучення цих юридичних осіб до участі у справі є свідченням порушення судом обов`язку, покладеного статтями 53, 110 КАС, а також вчинення дій усупереч принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2, 7, 8 КАС.
За частиною другою статті 53 КАС (у відповідній редакції) було встановлено, що якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. З метою виконання обов`язку, передбаченого статтею 53 КАС України, згідно зі статтею 110 цього Кодексу суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходів для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може: прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача; прийняти рішення про обов`язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення третіх осіб до справи; викликати на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів; прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.
Відповідно до частини третьої статті 2, статті 7, частини першої статті 8 КАС (у згаданій редакції) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Правосуддя в адміністративних судах здійснюється з дотриманням щонайменше принципів: верховенства права; законності; рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковості судових рішень. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Перша Дисциплінарна палата ВРП з огляду на вимоги позовної заяви про скасування записів у Реєстрі, що стосувалися як інформації щодо Товариства, так і факту підтвердження відомостей про право власності Компанії та частки в статутному капіталі Товариства, які диктували необхідність залучення цих юридичних осіб до участі у справі, а також мотивацію заявлених ОСОБА_3 вимог, суть яких, в основному зводиться до того, що суб`єкти, які зверталися до відповідача із заявами про внесення змін до реєстраційних записів не мали належно оформлених повноважень. Встановила, що суддя під час підготовки справи до розгляду і самого розгляду справи не міг не визначити, що стверджуванні позивачем порушення його прав та інтересів може зачіпати майнові права Компанії.
З огляду на це Перша Дисциплінарна палата ВРП визнала, що розгляд суддею ОСОБА_2 справи без участі зазначених юридичних осіб безперечно вплинув на правове становище Товариства та майнові права Компанії, унаслідок невиконання суддею вимог статей 2, 7, 8, 53, 110 KAC, і дійшла висновку про допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу, Товариством та Компанією, реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а за наслідками судового розгляду справи ухвалено постанову, якою вирішено питання щодо прав та обов`язків не залучених до участі у справі осіб, чим порушено права цих осіб, гарантовані статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а також статті 6 цієї Конвенції.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 рішення [Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)] у справі "Schmidt v. Latvia" від 27 квітня 2017 року). Поза всяким сумнівом, право на справедливий судовий розгляд буде тим більше порушено, якщо особа взагалі не була залучена до судового розгляду, в результаті якого було вирішене питання про її права.
Із посиланням на означені аргументи і положення Перша Дисциплінарна палата ВРП не погодилася із твердженнями судді про те, що залучення третіх осіб є не обов`язком, а правом судді та що їх залучення могло вплинути на строки розгляду справ, оскільки, на її думку, не відповідають вимогам процесуального закону та суперечать обставинам справи.
6. Було встановлено також обставини, що під час розгляду справи суддя ОСОБА_2 ухвалою від 07 липня 2016 року витребував з Прокуратури Дніпропетровської області копії матеріалів кримінальних проваджень та інші документи, необхідні для розгляду справи. Зокрема, з кримінального провадження № 42014040000000712, що перебувало у провадженні слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Дніпропетровської області, запитувався висновок почеркознавчої експертизи від 5 листопада 2015 року № 70/04-839, відповідно до якої підписи від імені ОСОБА_3 у реєстраційній картці від 12 жовтня 2012 року та довіреності від 10 жовтня 2012 року виконані не ним, а іншою особою. З огляду на це суд того ж дня виніс ухвалу про зупинення провадження у справі до терміну, встановленого судом. Після того, як термін зупинення провадження у справі минув, ухвалою від 15 серпня 2016 року суд поновив провадження у справі, призначив її до розгляду в цей же день на 9:00 та ухвалив постанову по суті спору. Витребувані судом матеріали надійшли до суду лише 01 вересня 2016 року.
З такої послідовності дій Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що вони свідчать не тільки про те, що суддя ОСОБА_2 вирішив справу до моменту надходження документів, для отримання яких провадження у справі було зупинене, а й про те, що сторони у справі не були повідомлені та об`єктивно не могли бути повідомлені про призначене на 15 серпня 2016 року судове засідання. Повістки про виклик сторін у справі № 804/2690/16 у судове засідання на 15 серпня 2016 року взагалі не направлялися. Сторонам було направлено лише копії ухвали про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду, однак докази їх вручення у матеріалах справи також відсутні.
Частини перша та друга статті 33 КАС у редакції на час розгляду справи встановлювали, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, <…>, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Відповідно до частини третьої статті 35 КАС повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
Обґрунтовуючи свій висновок у цій частині, Перша Дисциплінарна палата ВРП послалася на практику ЄСПЛ, який констатував, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав ("Beles and others v. the Czech Republic" ("Белеш та інші проти Чеської Республіки"), $ 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його "цивільних прав та обов`язків". Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27 квітня 2017 року, пункт 97 та інші).
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата ВРП визнала, що призначаючи 15 серпня 2016 року до розгляду справу № 804/2690/16 на 15 серпня 2016 року, суддя ОСОБА_2 діяв з грубим порушенням вимог статей 33, 35 КАС, порушенням права сторін бути повідомленими про розгляд справи та права на справедливий суд.
У відповідь на пояснення судді про те, що витребувані ним із прокуратури документи були попередньо отримані засобами електронного зв`язку (електронною поштою), зазначила, що вони (пояснення) не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи № 804/2690/16, ні в поясненнях, наданих суддею.
7. У взаємозв`язку із наведеним як грубе порушення вимог статей 69, 79 КАС України Перша Дисциплінарна палата ВРП розцінила те, що суддя ОСОБА_2 зробив посилання у судовому рішенні на обставини і докази, які суд не отримав (не здобув) у визначеному законом порядку. Зокрема, за цими статтями доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Письмові докази, які витребує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.
Суддя ОСОБА_2 у судовому рішенні посилався на обставини та докази, зокрема й на запитувані зі згаданого вище кримінального провадження, які суд не отримав у визначеному процесуальним законом порядку, що, з позиції Першої Дисциплінарної палати ВРП, свідчить про грубе порушення вимог статей 69, 70 КАС.
8. Представник позивача - ОСОБА_9 подав заяву від 8 липня 2016 року про повернення позовної заяви. Цю заяву суддя ОСОБА_2 залишив поза увагою, а у своїх поясненнях зазначив, що заяву було подано невідомою особою.
Перша Дисциплінарна палата ВРП розцінила пояснення судді непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи № 804/2690/16, у яких містяться інші заяви, подані цією особою, зокрема від 23 червня 2016 року, до якої було додано довіреність, видану 22 червня 2016 року, якою позивач ( ОСОБА_3 ) уповноважив ОСОБА_9 вести усі його справи в усіх судах, зокрема з правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог чи відмовитись від позову.
Відповідно до статті 158 КАС судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.
Із посиланням на вказані положення Закону Перша Дисциплінарна палата ВРП пояснення скаржника на правомірність розгляду суддею заяви ОСОБА_9 про повернення позовної заяви шляхом проставлення на ній резолюції "до справи" визнала неприйнятними, оскільки обраний суддею спосіб розгляду вказаної заяви не відповідає положенням процесуального закону.
9. Суддя ОСОБА_2 визнав, що позивач ОСОБА_3 особисто звертався до приймальної судді ОСОБА_2, до секретаря судового засідання та помічника судді, які можуть це підтвердити про те, що клопотання про повернення позовної заяви він не писав, вказаний документ був поданий іншими особами, які не є його представниками. Але такі твердження судді не підкріплюються матеріалами справи, у якій немає відповідних звернень.
Перша Дисциплінарна палала ВРП наголосила, що цими поясненнями суддя фактично підтвердив наявність позапроцесуального спілкування із позивачем у справі № 804/2690/16 щодо спору, який було передано на розгляд суду. На переконання цього органу, спілкування судді ОСОБА_2 із позивачем у справі № 804/2690/16, про яке стверджував суддя та яке відбулося в інший спосіб, ніж це передбачено процесуальним законом, дає підстави для висновку, що сторонам у цій справі не було створено рівних умов для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що, у свою чергу свідчить про упередженість судді під час розгляду справи № 804/2690/16 та ухвалення постанови із урахуванням відомостей, отриманих у позапроцесуальний спосіб, які не ґрунтуються на матеріалах справи № 804/2690/16.
За статтею 159 КАС обґрунтованим є лише те рішення, що ухвалено судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 6 Конвенції кожному гарантується право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
У параграфі 81 рішення у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) ЄСПЛ вказав, що "неупередженість" у сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. "Bulut v. Austria", рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та "Thomann v. Switzerland", рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, параграф 30). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Із посилання на параграф 87 у цій самій справі ЄСПЛ визначив, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Понад те, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33 та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1567-68, параграф 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі "Ruiz-Mateos v. Spain", наведене вище, с. 25, параграф 63).
Із наведеного праворозуміння, доказів і фактів, що свідчили про розбіжність позицій позивача у справі та його представника щодо відзиву позовної заяви, що суперечить вимогам статті 70 КАС, Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_2 порушив принцип рівності сторін у процесі, що є складовою права на справедливий суд, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції.
10. На засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП 21 вересня 2018 року суддя ОСОБА_2 пояснив, що копії рішень для відповідачів отримував ОСОБА_9, який згодом надав суду розписки відповідачів про отримання ними копій судового рішення. На підтвердження цього у матеріалах справи
№ 804/2690/16 міститься супровідний лист від 15 серпня 2016 року про направлення сторонам у справі копії цієї постанови, розписка згаданого представника позивача про її отримання та аналогічні розписки відповідачів у справі: від Солонянської РДА - ОСОБА_12, від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - ОСОБА_13 Документів, які б підтверджували повноваження цих осіб, у справі відсутні.
Надалі, 29 серпня 2016 року, відповідно до заяви представника позивача - ОСОБА_9 про видачу йому трьох копій рішення суду, суддя видав копії постанови від 15 серпня 2016 року із відміткою про набрання нею законної сили. При цьому ці копії було отримано особисто представником позивача - ОСОБА_9, серед іншого для вручення Солонянській РДА і відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції.
Відповідно до частин другої та третьої статті 167 КАС на вимогу особи, яка бере участь у справі, а так само особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час, коли особи, які беруть участь у справі, можуть одержати копію постанови в повному обсязі. Суд складає повний текст постанови у строк, передбачений частиною третьою статті 160 цього Кодексу. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.
Перша Дисциплінарна палата ВРП у цьому сегменті діяльності судді ОСОБА_2 підкреслила, що описані дії є проявом порушення вимог статті 167 КАС, оскільки копії рішення фактично не були надіслані відповідачам, а згодом під час видачі копії судового рішення із відміткою про набрання ним законної сили врахував надані представником позивача розписки про їх отримання для відповідачів особами, повноваження яких не були підтверджені.
11. За даними ЄДРСР постанову від 15 серпня 2016 року у справі № 804/2690/16 суд надіслав до реєстру 5 вересня 2016 року, зареєстрував 6 вересня 2016 року та оприлюднив 8 вересня 2016 року. Тобто копії судового рішення у цій справі були внесені до ЄДРСР вже після набрання вказаним рішенням законної сили.
Несвоєчасне внесення постанови від 15 серпня 2016 року до ЄДРСР суддя пояснив тим, що за його дорученням відповідний обов`язок був покладений на його помічника.
За частиною першої статті 2 Закону України від 22 грудня 2015 року № 3262-VI "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в порядку, встановленому цим Законом.
У пунктах 2, 13, 14 Порядку ведення ЄДРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (далі - Порядок), передбачено, що внесенню до реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі; електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту; відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до ЄДРСР не пізніше наступного дня.
Виконувач голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду листом від 31 травня 2018 року № 3694/02/18 повідомив ВРП, що, як зазначив суддя ОСОБА_2, за його дорученням обов`язок своєчасного надсилання до ЄДРСР копій рішень, ухвалених під головуванням судді ОСОБА_2, покладено на його помічника.
Згідно із пунктом 10 Порядку (в редакції, чинній на момент надіслання судом копії рішення у справі № 804/2690/16), надсилання до реєстру електронних копій судових рішень здійснює суддя або відповідальна особа апарату суду, визначена наказом голови суду. Копія відповідного наказу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактного телефону відповідальної особи, її електронної адреси надсилається адміністраторові реєстру.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що законодавство, чинне на момент здійснення описаних дій, не передбачало можливості надання суддею доручення своєму помічникові на виконання його обов`язку щодо своєчасного надсилання до реєстру копій рішень, якщо це зроблено без видання головою суду відповідного наказу, Перша Дисциплінарна палата ВРП визначила, що суддя ОСОБА_2 не виконав обов`язку щодо своєчасного надання копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР у порядку, передбаченому законом.
12. Зіставляючи обставини та умови дисциплінарного правопорушення, яке поставлено за провину скаржнику, з ретроспективою нормативного регулювання дисциплінарної відповідальності суддів та з вчиненням таких дій на час ухвалення оскаржуваного рішення щодо судді ОСОБА_2, Перша Дисциплінарна палата ВРП визначила, що сукупність, послідовність та хронологія дій судді ОСОБА_2, що потягли ухвалення відповідних процесуальних рішень, визнавалися порушеннями як на час їх вчинення, так і на дату ухвалення рішення про притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності й накладення на нього стягнення.