Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 461/877/17
провадження № 51-8001 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Гладкого О.Є.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Тиховського Т.О., Тибінки В.Я. та засудженого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2010 року за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 186, ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 185 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України;
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2018 року засуджено:
ОСОБА_1
- за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією належного йому майна;
- за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією належного йому майна;
ОСОБА_2
- за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією належного йому майна;
- за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією належного йому майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 13 січня 2017 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року апеляційні скарги захисників Тибінки В.Я., Тиховського Т.О. та прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 12 січня 2017 року приблизно о 21.20 год. поблизу будинку № 40 на вул . І. Франка у м . Львові, за попередньою змовою з ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів вчинили напад, поєднаний із насильством, на потерпілого ОСОБА_3, заволоділи його майном на загальну суму 273 грн.
При цьому ОСОБА_2 наніс потерпілому ОСОБА_3 декілька ударів по голові, а ОСОБА_1 погрожував викруткою, приставивши її до шиї потерпілого, який сприймав загрозу його життю реально.
Продовжуючи свої злочинні дії, висловлюючи погрози на адресу потерпілого ОСОБА_3 , засуджені заволоділи його банківською карткою, змусивши назвати особистий пін-код.
Крім цього, того ж дня о 21.25 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, погрожуючи насильством, висловили потерпілому ОСОБА_3 вимогу про передачу їм грошових коштів у сумі 1000 грн у визначений ними час і місці. Під час повторної зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було затримано працівниками поліції.
Також ОСОБА_1 в ніч на 24 листопада 2016 року умисно, повторно, шляхом розбиття вікна проник у приміщення будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 36 000 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки потерпілий ОСОБА_3 був винен йому гроші і він лише вимагав їх повернення, тобто між ними існували цивільно-правові відносини. Вказує, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 357 КК України через те, що не доведено наявність корисливого мотиву. Також вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань, зокрема, за наявності відомостей про розлади у ОСОБА_2 психічної діяльності не призначив відповідну експертизу. Крім того, засуджений посилається на суворість призначеного йому покарання, безпідставне врахування попередніх судимостей, які погашені. ОСОБА_2 вказує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 404 КПК України, повторно не дослідив доказів, а ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Захисники Тиховський Т.О. та Тибінка В.Я. у касаційній скарзі просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо обвинувачених за невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. Зазначають про неповноту судового розгляду, вказують, що висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема, протоколі огляду житла особи та показаннях поліцейських, які є показаннями з чужих слів, процесуальні дії було вчинено неповноважними слідчими, у порушення вимог ст. 290 КПК України речові докази не були відкриті стороні захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали доводи скарг та просили їх задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З касаційних скарг убачається, що частина доводів засудженого та переважна більшість доводів захисників стосуються, по суті, неповноти судового розгляду. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до вищезазначеної норми закону однобічність або неповнота судового слідства чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді. При перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про допустимість доказів та доведеність винуватості засуджених є обґрунтованими та з ними погоджується суд касаційної інстанції.
Посилання у касаційних скаргах на відсутність у ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки між ним та потерпілим були наявні цивільно-правові відносини не ґрунтуються на законі.
Відповідно до диспозиції ст. 187 КК України, відповідальність за цією нормою закону настає за напад з метою заволодіння чужим майном, що був поєднаний як із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, так і з погрозою застосування такого насильства.
При цьому оцінка небезпечності насильства, яке виявляється у погрозі повинна проводитися не стільки на суб`єктивному сприянні небезпечності потерпілим, скільки на об`єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така погроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи.
Вироком суду встановлено, що засуджені здійснили напад на потерпілого ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, при цьому ОСОБА_2 наніс потерпілому декілька ударів по голові, а ОСОБА_1 погрожував застосувати викрутку, яку приставив до шиї потерпілого, що сприймав ці дії реально як погрозу застосування до нього насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я.
Такі дії засуджених з урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, показань потерпілого, які є послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами справи, підтверджують факт вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.