Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 522/11447/16-ц
провадження № 61-28948св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 січня 2017 року у складі судді Бойчука А. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А. та Заїкіної В. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачки про визнання недійсним договору дарування від 10 лютого 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування свого позову посилалася на те, що їй на праві приватної власності належала вищевказана квартира. 10 лютого 2011 року між нею та відповідачкою було укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 зазначену квартиру. ОСОБА_1 вказувала, що вона помилилась щодо природи укладеного договору, оскільки мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування. На сьогоднішній день у них склалися погані відносили, відповідачка відмовилася її доглядати, крім того відповідачка переоформила особові рахунки на своє ім`я. У зв`язку із цим вона звернулася до суду із відповідним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності у справі належних і допустимих доказів на підтвердження існування при укладенні оспорюваного договору дарування помилки.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 січня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивачки проте, що в момент укладання договору дарування вона помилялась щодо наслідків укладання правочину, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бережний О. В. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2017 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутній технічний запис судових засідань від 14 грудня 2016 року, 10 січня 2017 року та судового засідання, яке відбулося 30 листопада 2016 року під час якого було здійснено допит свідків, що є порушенням порядку дослідження доказів. Суди допустили порушення норм процесуального права, які полягали у посиланні на показання свідків, які досліджено з порушенням встановленого порядку, оскільки технічний запис відсутній, а судове рішення ухвалене без обговорення всіх обставин справи.
Крім того доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що на думку представника заявника колегію суддів для розгляду апеляційної скарги у справі визначено з порушенням встановленого законом порядку, адже визначення колегії судів для розгляду апеляційної скарги здійснювалось тричі, судами також було залишено поза увагою те, що позивачка є самотньою людиною похилого віку, пенсіонеркою, яка не має близьких родичів та за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, а квартира, яка була предметом договору дарування є єдиним її житлом.
Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
ОСОБА_2 у поданих запереченнях на касаційну скаргу просила касаційну скаргу ОСОБА_1 подану її представником - адвокатом Бережним О. В. залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
2 травня 2018 року справу № 522/11447/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 10 лютого 2011 року був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Агакішевою Т.А., зареєстрований в реєстрі за № 93, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що після укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_1 зі згоди власника, продовжує проживати у спірній квартирі; передача квартири фактично відбулася, оскільки відповідачка має доступ до неї; в матеріалах справи відсутня будь-яка медична документація, яка б свідчила, що позивачка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, четвертої статті 197 ЦПК України 2004 року суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.
Частиною першою статті 198 ЦПК України 2004 року передбачено, що одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.
Згідно з частиною першою статті 199 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.