Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 754/2959/15-ц
провадження № 61-2267св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Шахової О. В., Поліщук Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з січня 2013 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера в Концерні радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.
Розпорядженням генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року № 14/9 ОСОБА_1 зобов`язано в термін до 09 год. 30 хв. 18 лютого 2015 року подати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці у період з 14 липня 2014 року до 17 лютого 2015 року із зазначенням причин та наданням підтверджуючих документів.
Того ж дня ОСОБА_1 на виконання цього розпорядження подала письмові пояснення, в яких зазначила, що бажає скористатися своїм конституційним правом, передбаченим положеннями статті 63 Конституції України.
Наказом генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року № 5/ок ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулами без поважних причин, підстава - пояснювальна записка ОСОБА_1 від 18 лютого 2015 року.
ОСОБА_1 вважає, що її звільнення є незаконним та безпідставним, так як звільнення відбулось без відповідного погодження з Уповноваженим органом управління, а також у період її тимчасової непрацездатності та перебування у навчальній відпустці.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року № 5/ок, поновити її на посаді головного бухгалтера та стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року до дня ухвалення судового рішення у цій справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року № 5/ок "Про припинення трудового договору (контракту)".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з 24 лютого 2015 року.
Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2015 року до 27 червня 2018 року у розмірі 549 548 грн 61 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 6.7 Статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого наказом голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 03 лютого 2014 року № 51, головний бухгалтер призначався та звільнявся генеральним директором за погодженням з Уповноваженим органом управління. Процедура звільнення ОСОБА_1 не була дотримана, оскільки Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення не погодив її звільнення з Уповноваженим органом управління, а саме: Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що враховуючи конфліктні стосунки працівника та роботодавця, які суд розцінює як поважні причини відсутності ОСОБА_1 на роботі, та те, що її звільнення відбулося без погодження з Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги те, що матеріали цієї цивільної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 з поважних причин була відсутня на роботі у період з 14 липня 2014 року до 25 вересня 2014 року, оскільки наданий нею лист непрацездатності було сфальсифіковано.
Також, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили факт відсутності ОСОБА_1 на роботі у період з 13 листопада 2014 року до 05 лютого 2015 року.
Доказом систематичних прогулів без поважних причин, а також недобросовісного отримання листків непрацездатності є те, що з квітня 2014 року до липня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняних, що підтверджується листами непрацездатності № 839946 у період з 21 травня 2014 року до 30 травня 2014 року, № 954578 у період з 02 червня 2014 року до 11 червня 2014 року, однак відповідно до листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ці листи було визнано необґрунтованими.
Крім того, Статут Концерну радіомовлення, радіо зв`язку та телебачення не містить конкретних вимог до оформлення та змісту погодження Уповноваженого органу управління на звільнення посадових осіб, ним не передбачено вимогу отримувати погодження на звільнення у певний строк або щодо кожного пропуску працівника, а також не встановлено термін дії такого погодження або термін його використання.
Чинним КЗпП України взагалі не встановлено вимогу щодо погодження роботодавцем питання звільнення працівника - головного бухгалтера з певним органом Управління.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року і витребувано із Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу № 754/2959/15-ц.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом виконуючого обов`язки генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 25 січня 2013 року №5/ок ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності з 25 січня 2013 року, з сорокагодинною тривалістю робочого тижня.
Листом Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 25 лютого 2013 року №12-746 було погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера, а також звернуто увагу на необхідність термінового вирішення питання про навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі для здобуття повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста відповідного напряму підготовки.
Наказом виконуючого обов`язки генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 25 лютого 2013 року № 21/ок ОСОБА_1 переведено на посаду головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності з посадовим окладом згідно з штатним розкладом.
Відповідно до службової записки начальника відділу кадрів Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення ОСОБА_2 вбачається, що він повідомляв генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про те, що головний бухгалтер ОСОБА_1 у періоди з 21 травня 2014 року до 30 травня 2014 року, з 02 червня 2014 року до 11 червня 2014 року, з 12 червня 2014 року до 01 липня 2014 року, з 02 липня 2014 року до 11 липня 2014 року знаходилась на лікарняному, на підтвердження цього було надано листи непрацездатності. Однак, у період з 14 липня 2014 року до 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі з нез`ясованих причин.
12 серпня 2014 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення направив ОСОБА_1 лист № 4000/2-08 з вимогою з`явитися за місцем роботи не пізніше 08 год. 30 хв 14 серпня 2014 року для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці.
12 вересня 2014 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення направив ОСОБА_1 лист № 4418/2-08 з вимогою з`явитися за місцем роботи не пізніше 10 год. 00 хв. 17 вересня 2014 року для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці.
ОСОБА_1 у період з 26 вересня 2014 року до 29 вересня 2014 знаходилася на роботі, з 30 вересня 2014 року до 12 листопада 2014 року вона була відсторонена від роботи, у період з 13 листопада 2014 року відсутня на роботі з нез`ясованих причин, про що також було складено начальником відділом кадрів службову записку.
Розпорядженням генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 26 вересня 2014 року № 115/9 зобов`язано ОСОБА_1 подати керівнику у строк до 16 год. 00 хв. 26 вересня 2014 року письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці у період з 14 липня 2014 року до 25 вересня 2014 року із зазначенням причин та наданням підтверджуючих документів.
26 вересня 2014 року ОСОБА_1 на виконання розпорядження генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 26 вересня 2014 року № 115/9 подала генеральному директору заяву (пояснення), в якій зазначила, що хоче скористатися своїм конституційним правом, передбаченим статтею 63 Конституції України.
Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у період з 14 липня 2014 року до 25 вересня 2014 року не може бути підставою для звільнення 24 лютого 2015 року, оскільки Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення було пропущено строки притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за цей період.
Відсутність ОСОБА_1 на роботі у період з 13 листопада 2014 року до 31 грудня 2014 року підтверджується складеними Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення актами про відсутність працівника на робочому місці, доповідними записками службових осіб, а також відповідними табелями обліку використання робочого часу в Концерні радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.