ПОСТАНОВА
Іменем України
11 вересня 2019 року
Київ
справа №826/8324/18
адміністративне провадження №К/9901/18718/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
за участю секретаря судового засідання Івашко О.Л.
учасники справи:
позивача ОСОБА_1
представник відповідача Плющ Я.В., Літяк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8324/18
за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у складі головуючого судді - Клименчук Н.М.
та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О.В.., суддів - Губської Л.В., Епель О.В.
У С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просила:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з припинення головного управління №104-к від 27 квітня 2018 року "Про звільнення" ОСОБА_1 з посади начальника операційного відділу з нарахування та виплати пенсій №4 управління з координації та контролю за виплатою пенсій із скороченням штатів;
1.2 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника операційного відділу з нарахування та виплати пенсій №4 управління з координації та контролю за виплатою пенсій, з 27 квітня 2018 року;
1.3 стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 квітня 2018 року;
1.4 допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника операційного відділу з нарахування та виплати пенсій №4 управління з координації та контролю за виплатою пенсій та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом ГУ ПФУ в м. Києві від 27 квітня 2018 року № 104-к її звільнено із займаної посади через скорочення посади на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі- Закон №889-VIII). З посиланням на положення частини першої та другої статті 42 та статті 492 Кодексу законів про працію України (далі- КЗпП України) вона вважає своє звільнення незаконним. На її думку, всупереч вказаним нормам відповідач не врахував її тривалий безперервний стаж служби в органах пенсійного фонду, перебування на її утриманні неповнолітної дитини та не запропонував іншу аналогічну посаду одночасно із попередженням про її наступне вивільнення 11 квітня 2017 року, а зробив це лише 24 січня 2018 року. Крім того, позивач вважає, що її звільнення відбулося з порушенням приписів статті 43 КЗпП України, тобто без отримання обов`язкового погодження із первинною профспілковою організацією.
3. Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, позиція відповідача ґрунтується на тому, що твердження позивача стосовно незаконного звільнення її з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації є безпідставними, оскільки звільнення відбувалось не за ініціативою власника, а на виконання рішення органу державної влади, під час якого вивільненню підлягали всі працівники даних управлінь.
4. Крім того, відповідач вказує, що правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника операційного відділу з нарахування та виплати пенсій №4 управління з координації та контролю за виплатою пенсій відсутні, оскільки позивач не була переведена і не працювала у зазначеному відділі.
5. Додатково відповідач зазначає, що посада начальника відділу з питання виплати пенсій управління з питань виплат пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є рівнозначною посаді, яку обіймала позивач до звільнення, оскільки відділ, який очолювала позивач до реорганізації управління, забезпечував лише функції з виплати пенсій без додаткових функцій, які існують в новоствореному управлінні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. 06 жовтня 2001 року ОСОБА_1 призначено за конкурсом на посаду головного спеціаліста підвідділу №2 по нарахуванню та виплаті пенсій Виплатного центру Київського міського управління Пенсійного фонду України.
7. 31 липня 2002 року на виконання Указу Президента України від 22 червня 2002 року № 576/2002 "Про внесення змін до Положення про Пенсійні фонди України", постанови правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 "Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в автономній республіці Крим, областях в містах Києві та Севастополі" та наказу Київського міського управління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 55 "Про внесення змін до положення та структури Київського міського управління Пенсійного фонду України" позивача звільнено в порядку переведення в ГУ ПФУ в м. Києві, а з 01 серпня 2002 року позивача призначено на посаду начальника відділу по нарахуванню та виплаті пенсій №4 управління по нарахуванню та виплаті пенсій ГУ ПФУ в м. Києві за конкурсом, що підтверджується записом трудової книжки № 14.
8. Наказом ГУ ПФУ в м. Києві від 11 квітня 2017 року №12-к позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади.
9. Наказом ГУ ПФУ в м. Києві від 24 січня 2018 року №3 оголошено конкурс на зайняття посад державної служби в ГУ ПФУ в м. Києві. Позивачу та іншим працівникам направлено копію штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з переліком вакантних посад, з яким ОСОБА_1 ознайомлено 24 січня 2018 року, що підтверджується її особистим підписом.
Листом від 24 січня 2018 року позивач звенулася до голови комісії з припинення головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві стосовно надання інформації щодо погодження відповідачем із первинною профспілковою організацією зміна в організації праці.
Відповідачем листом від 01 лютого 2018 року № 3671/3671/08/К-739 надано інформацію позивачу, що Головним управлінням направлено лист від 10 квітня 2017 року № 8139/08 голові об`єднаної первинної профспілкової організації про реорганізацію відповідача.
10. 15 лютого 2018 року відповідачем призначено конкурсний відбір на зайняття посад державної служби ГУ ПФУ в м. Києві, в якому позивач участі не приймала.
11. Наказом ГУ ПФУ в м. Києві від 27 квітня 2018 року № 104-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням посади, згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пунктом 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону №889-VIII у зв`язку з реорганізацією в органах Пенсійного фонду України, яке відбулось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із правомірності звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону №889-VIII, з дотриманням процедури звільнення, а також із забезпеченням трудових гарантії позивача, оскільки відповідач після попередження позивача про наступне вивільнення запропонував їй наявні вакантні посади, а після відмови зайняти одну з наявних посад, прийняв спірних наказ про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади.
ІV. Касаційне оскарження
14. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду, яку зареєстровано у суді 04 липня 2019 року.
15. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції постановлено рішення без дотримання норм матеріального права, а саме: статей 43, 492 КЗпП України, частини п`ятої статті 22, 41, пункту 5 часини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 88 Закону №889-VIII та також звертає увагу, що всупереч вказаним нормам суди не врахували її тривалий безперервний стаж служби в органах пенсійного фонду, перебування на її утриманні неповнолітної дитини та ту обставину, що відповідач не запропонував іншу аналогічну посаду одночасно із попередженням про її наступне вивільнення 11 квітня 2017 року, а зробив це лише 24 січня 2018 року. Також, позивач звертає увагу, що її звільнення відбулося без обов`язкового, на її думку, попереднього погодження із первинною профспілковою організацією.
16. За таких обставин позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі не передаючи справу на новий розгляд.
17. 12 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/8324/18.
18. До Верховного Суду справа № 826/8324/18 надійшла 15 серпня 2019 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
19. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
24. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
25. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
26. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
27. На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.