ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 806/922/16
адміністративне провадження №К/9901/11550/18 (К/9901/11554/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Житомирського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Одемчука Є. В., суддів Бучик А. Ю., Майора Г. І.) від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
УСТАНОВИВ:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Житомирського обласного військового комісаріату (далі - Житомирський ОВК), у якому просив:
- визнати протиправними і скасувати рішення Міноборони в частині призначення йому з 08 квітня 2014 року одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі
30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 1893,27 грн, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 22 квітня 2016 року № 28;
- зобов`язати Міноборони нарахувати і виплатити йому з 08 квітня 2014 року одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, унаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправним і скасувати наказ військового комісара Житомирського ОВК від 18 травня 2016 року № 115 у частині виплати позивачу з 08 квітня 2014 року одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, унаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, в сумі 1893, 27 грн.;
- зобов`язати Житомирський ОВК виплатити йому з 08 квітня 2014 року одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, унаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку № 975 з врахуванням проведених виплат.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII ) він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби на підставі Порядку № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб. Однак відповідачі призначили йому таку допомогу у значно меншому розмірі, 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, в сумі 1893, 27 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 24 червня 2016 року в задоволенні позову відмовив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 липня 2016 року скасував судове рішення першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою задовольнив позов. Визнав протиправними і скасував рішення Міноборони в частині призначення ОСОБА_1 з 08 квітня 2014 року одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, унаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби, у сумі 1893,27 грн, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22 квітня 2016 року № 28. Зобов`язав Міноборони нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 08 квітня 2014 року одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, унаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку № 975 з врахуванням проведених виплат. Визнав протиправним і скасував наказ військового комісара Житомирського ОВК від 18 травня 2016 року № 115 у частині виплати ОСОБА_1 з 08 квітня 2014 року одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, унаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 1893, 27 грн. Зобов`язав Житомирський ОВК виплатити ОСОБА_1 з 08 квітня 2014 року одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, унаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку № 975 з врахуванням проведених виплат.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на позивача поширюється дія Порядку № 975, оскільки ІІ групу інвалідності йому було встановлено 28 квітня 2014 року, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, якою затверджено вказаний Порядок, набрала чинності з 24 січня 2014 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, у серпні 2016 року Житомирський ОВК та Міноборони подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, у яких просили скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року і залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року.
На обґрунтування касаційної скарги Житомирський ОВК зазначив, що апеляційний суд порушив норми матеріального права та не дослідив усіх обставин справи. За позицією скаржника, рішенням розпорядника бюджетнпих коштів (Міноборони) правильно призначено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 1 893, 27 грн, яка перерахована йому відповідно до наказу від 18 травня 2016 року № 115.
Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, Міноборони вказало на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того, на думку скаржника, право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у ОСОБА_1 13 квітня 2012 року з моменту встановлення йому первинної інвалідності (ІІІ групи), а тому така допомога була правомірно виплачена в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби. При цьому, скаржник вважає, що дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем її встановлення, а лише пов`язується з набуттям права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 05 та 06 вересня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
14 листопада 1994 року ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра оборони України від № 02820 був звільнений в запас у зв`язку з скороченням штатів.
З 13 квітня 2012 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії І0 ААБ № 239319.
У подальшому, оглядом МСЕК від 28 квітня 2014 року ОСОБА_1 встановлена довічно ІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
31 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського ОВК та Міноборони із заявою про виплату різниці розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби в країнах де велись бойові дії,
19 червня 2015 року комісія з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, винесла протокол № 18 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки на день його звільнення діяла ст. 16 Закону № 2011-XII, яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Оскільки закон не має зворотної дії в часі, комісія вирішила, що ОСОБА_1 мав право тільки на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням відповідно до ст. 16 вказаного Закону в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року.
Разом з цим, у матеріалах справи міститься довідка Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" від 10 березня 2015 року № 0690-07-05/244, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом 1996-2015 років не проводилася виплата страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування військовослужбовців Міноборони.