ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №826/27242/15
адміністративне провадження №К/9901/10081/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Будінвестмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Кобилянський К. М.) від 09 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Шостак О. О., судді: Желтобрюх І. Л., Мамчур Я. С.) від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: Приватне підприємство "Будінвестмонтаж", Житлово-будівельний кооператив "Своє Житло", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), треті особи: ПП "Будінвестмонтаж", ЖБК "Своє Житло", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення від 04 вересня 2015 року № 24162855 про державну реєстрацію права власності за ПП "Будінвестмонтаж" на об`єкт незавершеного будівництва (30% готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, позов задоволено.
При ухваленні таких рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення від 04 вересня 2015 року в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) не перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та не встановив той факт, що у ПП "Будінвестмонтаж" був відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ПП "Будінвестмонтаж" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги ПП "Будінвестмонтаж" зазначило, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про визнання протиправним та скасування рішення від 04 вересня 2015 року № 24162855. Скаржник стверджує, що ним були подані усі необхідні документи для реєстрації права власності (30% готовності) на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 серпня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
У 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали із Акціонерним товариством закритого типу "ДВК" (далі - АТЗТ "ДВК") та Кредитною спілкою "Кредитна спілка військовослужбовців" (далі - КС "Кредитна спілка військовослужбовців") інвестиційні договори та договори на участь у пайовому будівництві житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до яких ними були сплачені грошові кошти на будівництво житлового комплексу за вказаною адресою.
Відповідно до підп. 1.1. п. 1 вказаних договорів АТЗТ "ДВК" приймає позивачів у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом фінансування ними цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені цим договором. Умовами даних договорів на участь у пайовому будівництві визначено, що запланований початок будівництва житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 - II квартал 2005 року, гранична запланована дата введення будинку в експлуатацію - I квартал 2007 року.
Однак, протягом 2006 року АТЗТ "ДВК" побудувало лише 13 поверхів будинку першої черги будівництва житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, після чого, будівництво було зупинено.
02 березня 2009 року між АТЗТ "ДВК" та ПП "Будінвестмонтаж" було укладено договір № 1/09 про передачу функцій замовника, відповідно до якого АТЗТ "ДВК" передало ПП "Будінвестмонтаж" всі права та обов`язки замовника будівництва 1, 2 та 3 черг житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
29 серпня 2015 року ПП "Будінвестмонтаж" звернулось до управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві із заявою № 13034105 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на зазначеній вище адресі.
04 вересня 2015 року державним реєстратором управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві прийнято рішення № 24162855 про державну реєстрацію права власності (30% готовності) за ПП "Будінвестмонтаж" на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Дегтяренко, 22.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення є: договір від 02 березня 2009 року № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва, укладений між АТЗТ "ДВК" та ПП "Будінвестмонтаж"; рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 04 березня 2009 року у справі № 6/02-09, згідно якого за ПП "Будінвестмонтаж" визнано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1; дозвіл на виконання будівельних робіт від 09 березня 2006 року № 1884-Об/Т.
Вважаючи, що таке рішення відповідача є незаконним і прийнято усупереч Закону № 1952-IV, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з даним позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом).
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).