ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №320/7885/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14571/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (суддя Редько О. В.) від 17 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Дурасова Ю. В., судді: Коршун А. О., Туркіна Л. П.) від 30 серпня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Браво" до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Приватне підприємство "Браво" (далі - ПП "Браво") звернулося до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (далі -ВК Мелітопольської міськради) про визнання протиправним та скасування рішення від 19 серпня 2015 року № 148 "Про звільнення території по проспекту 50-річчя Перемоги, 29-29а від рекламних засобів".
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при винесені оскаржуваного рішення ВК Мелітопольської міськради було порушено Порядок розміщення об`єктів зовнішньої реклами в місті Мелітополі, затверджений рішенням 19 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області V скликання від 29 серпня 2007 року № 3/28 (далі - Порядок № 3/28), оскільки позивач не попереджався про демонтаж рекламних конструкцій та йому не було запропоновано рівноцінне місце для встановлення рекламних конструкцій. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу, що підставою для прийняття рішення від 19 серпня 2015 року № 148 зазначено як неусунення ПП "Браво" порушень вимог чинного законодавства у сфері розміщення зовнішньої реклами, в той час, як відповідно до інформації Управління комунальною власністю, підставою для зміни місця розташування рекламних конструкцій являється зміна містобудівної ситуації у м. Мелітополі, а відтак, позовні вимоги, що стосуються інтересів позивача, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ВК Мелітопольської міськради звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
У касаційній скарзі ВК Мелітопольської міськради зазначає, що ПП "Браво" було повідомлено про необхідність зміни розташування рекламних конструкцій та запропоновано надати рівноцінне місце для перенесення об`єктів реклами, що нібито підтверджується листом від 13 липня 2015 року № 1463/01-15, а тому, на думку скаржника, рішення від 19 серпня 2015 року № 148 "Про звільнення території по проспекту 50-річчя Перемоги, 29-29а від рекламних засобів" прийнято на підставі, у межах та у спосіб, передбаченим законодавством.
30 листопада 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
На підставі рішення ВК Мелітопольської міськради від 26 травня 2011 року № 100/2 ПП "Браво" отримано дозволи № 303/06, № 1/08 на розміщення зовнішньої реклами за місцем розташування спеціальної конструкції за адресою: просп. 50-річчя Перемоги, 29-29а у м. Мелітополі.
06 червня 2011 року між ПП "Браво" та управлінням комунальної власності Мелітопольської міськради укладено договори № 1129 та № 1064 на тимчасове користування місцями розташування рекламної конструкції за вказаними вище адресами, які передані позивачу на підставі актів приймання-передачі від 27 травня та 06 червня 2011 року.
В подальшому, у зв`язку зі зміною містобудівної ситуації у місті, а саме: виконання робіт із благоустрою території м. Мелітополя та на підставі рішення ВК Мелітопольської міськради від 25 червня 2015 року № 108/2 "Про затвердження схеми благоустрою по просп. 50-річчя Перемоги, 27-29" відповідачем було затверджено схему благоустрою по просп. 50-річчя Перемоги, у зв`язку з чим виникла необхідність зміни місця розташування рекламних засобів, які належать ПП "Браво".
19 серпня 2015 року ВК Мелітопольської міськради прийняла рішення № 148 "Про звільнення території по проспекту 50-річчя Перемоги, 29-29а від рекламних засобів", а 20 серпня 2015 року рекламні засоби, які належать позивачу, були демонтовані.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ПП "Браво" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270/96-ВР) розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.