ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
Київ
справа №826/3398/14
адміністративне провадження №К/9901/3250/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Соколової О.А. від 17 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Епель О.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В. від 15 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року №0000173720 та №0000163720, від 02 квітня 2014 року №0000233720.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Управління дійшло помилкового висновку щодо безпідставного включення платником податків до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 6946947 грн. по податковим накладним (не зареєстрованих та/або зареєстрованих з порушеннями), перша подія по яких сталась в періоді іншому, ніж звітний, адже таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року №0000163720 та про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2014 року №0000173720, від 02 квітня 2014 року №0000233720 й продовжено розгляд справи в частині вимог Товариства щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2014 року №0000173720, від 02 квітня 2014 року №0000233720.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, позов задоволено в повному обсязі; скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року №0000173720 та від 02 квітня 2014 року №0000233720.
Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суму ПДВ у розмірі 6946947,00 грн. до спливу 365 днів з дати складання виписаних постачальниками податкових накладних та, при цьому, скарга на постачальників, які порушили порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, подана позивачем в тому звітному періоді, в якому суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та просить скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що сума ПДВ, вказана у податковій накладній, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у місяці, наступному за місяцем її виписки, відображається у складі податкового кредиту покупця у звітному періоді виписки такої податкової накладної, а тому, у разі порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, покупець має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну. На думку відповідача, судами невірно застосовано до спірних правовідносин пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адже ця норма дає право на включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, проте не врегульовує випадки формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які отримані, однак не зареєстровані в Єдиному реєстрі.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням у лютому 2014 року проведено камеральну перевірку даних Товариства, задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 08 лютого 2014 року №126/28-10-37-10/20010397.
У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 ПК України у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту у грудні 2013 року суми ПДВ у розмірі 6946947 грн. на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх періодах та незареєстрованих в Єдиному реєстрі та/або зареєстрованих з порушенням, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 6946947 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем, крім іншого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року №0000173720, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 6946947,00 грн.
Також у березні 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних Товариства, задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 березня 2014 року №256/28-10-37-10/20010397, у якому встановлено завищення заявленого позивачем бюджетного відшкодування у сумі 6946947,00 грн. з посиланням на обставини, викладені у акті попередньої перевірки від 08 лютого 2014 року №126/28-10-37-10/20010397.
На підставі цього акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2014 року №0000233720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 10420420,50 грн., у тому чисті за основним платежем в розмірі 6946947,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3473473,50 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.