ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
Київ
справа №1540/4963/18
адміністративне провадження №К/9901/17674/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 (головуючий суддя - О.М. Соколенко)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 (головуючий суддя - К.В. Кравченко, судді - О.В. Джабурія, Н. В. Вербицька)
у справі № 1540/4963/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 01.06.2018 №180-18, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є громадянином Пакистану, але не може та не бажає користуватись захистом своєї країни, до Пакистану не може повернутися через належність до релігійних меншин. З посиланням на інформацію по країні свого походження, ОСОБА_1 вказував, що він має обґрунтовані підстави для визнання біженцем в Україні. Вважає, що рішення Державної міграційної служби України від 01.06.2018 №180-18 є неправомірним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки заява позивача відповідала критеріям для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019, у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.
4. При прийнятті рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно матеріалів особової справи позивача неможливо обґрунтувати причину звернення позивача із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, оскільки під час перебування в Пакистані та перебуваючи поза його межами позивач не зазнавав і не зазнає жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця у відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а саме у нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, громадянства (підданства), віросповідання, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та незаконним, оскільки заява позивача відповідає критеріям для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що доводи позивача є надуманими, останнім не наведено фактів і обставин, які можна розцінювати як переконливі докази обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань та які впливають на наслідки прийнятого Державною міграційною службою України рішення при розгляді заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Пакистану, уродженцем міста Гуджранвала провінції Пенджаб, постійно проживав у місті Сіалкот (Пакистан), за національністю - пенджабі, за віросповіданням (релігійними переконаннями) - християнин.
11. Згідно матеріалів особової справи позивач покинув країну громадянського походження легально на підставі паспортного документу громадянина Пакистану та оформленої візи до Російської Федерації у жовтні 2015 року, а саме, повітряним шляхом авіарейсом за маршрутом: Лахор (Пакистан) - Дубаї (ОАЕ) - Москва (Російська Федерація).
12. Державний кордон України позивач перетнув 25.12.2015 нелегально, автотранспортом, поза пункту пропуску.
13. Судами встановлено, що позивач тричі звертався до Управління у справах біженців Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому встановлено, що установчими даними позивача при вказаних зверненнях зазначено:
- ОСОБА_1 при першому зверненні (дані позивача англійською мовою - ОСОБА_1);
- ОСОБА_1 - при другому зверненні (дані позивача англійською мовою - ОСОБА_1 );
- ОСОБА_1 при третьому зверненні (дані позивача англійською мовою - ОСОБА_1).
14. Вперше позивач звернувся до Управління у справах біженців Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 19.02.2016, обґрунтовуючи причини виїзду з країни громадянської належності побоюваннями за своє життя через релігійні переслідування з боку мусульман та пошуком життя в Україні.
15. Наказом начальника ГУ ДМС України в Одеській області від 21.03.2016 №54, з посиланням на статтю 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", позивачу було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №815/1544/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування наказу № 54 від 21.03.2016 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язання вчинити певні дії.
17. 11.08.2016 позивач вважаючи, що заява відповідає критеріям для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вдруге звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
18. 29.08.2016 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято наказ № 164 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно громадянина Пакистану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 у справі №815/4581/16, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №164 від 29.08.2016, зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою статтею 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .
20. 11.09.2017 позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Пакистану, втретє звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою № 143 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зазначивши причиною звернення те, що в Пакистані дуже важке життя для християн. В якості причини звернення за міжнародним захистом позивач вказував неможливість свого повернення до Пакистану через ймовірні релігійні переслідування та погрози на його адресу, які надходили від невідомих осіб, через його участь у мітингах, які були організовані проти мусульман на підтримку християн Пакистану.
21. 01.06.2018 відповідачем прийнято рішення №180-18 "Про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту", яким на підставі вивчення документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підтримуючи висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області встановлено, що стосовно заявника відсутні умови, передбачені пунктом 1 та пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", у зв`язку із чим позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
22. 20.06.2018 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області на підставі рішення Державної міграційної служби України № 180-18 від 01.06.2018, на ім`я позивача складено повідомлення № 537 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якому, зокрема зазначено, що: подана заявником історія переслідування не відповідає критеріям міжнародного захисту та отримана від заявника інформація щодо його переслідування має низку суперечностей, які суттєво вплинули на прийняття рішення за поданою заявою.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
23. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" визначено, що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.