ПОСТАНОВА
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 562/69/17
адміністративне провадження № К/9901/2461/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. (судді - Охрімчук І.Г., Моніч Б.С., Капустинський М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років та зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати їй пенсію за вислугу років починаючи з 16.03.2016р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 01.08.1990р. працювала медичною сестрою в різних установах та станом на 01.01.2016р. її спеціальний стаж роботи становить 26 років 3 місяці, що підтверджується рішенням суду, яке є обов`язковим до виконання. Посилається на те, що у березні та листопаді 2016 року зверталась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, проте відповідач безпідставно відмовив їй з підстав недостатності стажу для призначення пенсії.
Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03.07.2017р. позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років протиправними та зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити останній пенсію за вислугою років з 19.10.2016р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що її спеціальний стаж на посаді медсестри підтверджено судовим рішенням у іншій справі і є обов`язковим до виконання, відповідачем рішення суду не оскаржено, що в свою чергу свідчить про те, що орган пенсійного фонду погодився із встановленими судом обставинами. Поряд з тим, всупереч статті 71 КАС України відповідач не наводить доказів правомірності своєї відмови у призначенні їй пенсії за вислугою років.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, остання хоча і мала спеціальний стаж роботи 25 років 6 місяців та 11 днів, проте не досягла 55-річного віку, а тому не має права на призначення пенсії на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, посилається на те, що судовим рішенням, на яке позивач посилається у позовній заяві, підтверджено факт роботи позивача медсестрою на 1,5 ставки на посаді медсестри стоматологічного кабінету на повну ставку та на посаді медсестри іншого стоматологічного кабінету на період знаходження медсестри у відпустці по догляду за дитиною (робота за сумісництвом), проте період роботи за сумісництвом не може бути зарахований до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.08.1990р. прийнята на посаду медсестри приймального відділення долікарняного кабінету Рівненської обласної лікарні, з 01.09.1991р. переведена на посаду медсестри приймального відділення, де працювала до 27.09.1999р., з 03.11.1999р. прийнята на посаду медсестри поліклініки, та з 30.09.2013р. переведена до Комунального закладу "Здолбунівський районний центр первинної медичної допомоги", з якого звільнена 15.03.2016р. в зв`язку з виходом на пенсію.
16.03.2016р. позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.
Листом від 22.03.2016р. відповідачем відмовлено позивачу у призначенні їй пенсії за вислугу років з підстав відсутності станом на 01.01.2016р. спеціального стажу роботи не менше 25 років 6 місяців.
Крім того, судами встановлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01.09.2016р., з урахуванням виправлення описки ухвалою цього ж суду від 07.12.2016р. у іншій справі №562/1601/16-ц, яке набрало законної сили 12.09.2016р., позов задоволено. Встановлено факт того, що позивач у період з 16.04.2002р. по 30.03.2004р. працювала на 1,5 ставки (на посаді медсестри стоматологічного кабінету на повну ставку та на посаді медсестри іншого стоматологічного кабінету на період знаходження медсестри у відпустці по догляду за дитиною на 0,5 ставки), а також в період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. (на посаді медсестри стоматологічного кабінету на 0,75 ставки та на посаді маніпуляційної медсестри дитячого кабінету на 0,5 ставки), з 01.07.2013р. по 01.08.2013р. (на посаді медсестри стоматологічного кабінету на 0,75 ставки та на посаді медсестри процедурного кабінету 0,5 ставки), та спеціальний стаж на посаді медичної сестри станом на 31.12.2015р. становить 26 років 6 місяців. (а.с. 6 - 8)
19.10.2016р. позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 28.10.2016р. №Ш-116 відповідач повідомив позивача про те, що на умовах статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від віку мають особи, які мали спеціальний стаж станом на 01.04.2015р. не менше 25 років чи на 01.01.2016р. не менше 25 років 6 місяців. (а.с. 9 - 10)
При цьому повідомлено про те, що згідно наданих позивачем документів, її спеціальний стаж роботи станом на 01.04.2015р. становив 24 роки 6 місяців 27 днів, станом на 01.01.2016р. становив 25 років 3 місяці 27 днів, на дату звернення - 25 років 6 місяців 11 днів, а тому враховуючи те, що у позивача відсутній спеціальний стаж роботи 25 років 6 місяців станом на 01.01.2016р., то підстав для призначення пенсії за вислугою років, як працівнику охорони здоров`я немає.