ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
Київ
справа №П/811/35/16
адміністративне провадження №К/9901/6693/18, К/9901/6694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № П/811/35/16
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Кіровоградської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та прокуратури Кіровоградської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді - Туркіної Л. П., суддів - Дурасової Ю. В., Коршуна А. О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 14 січня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до прокуратури Кіровоградської області (далі - відповідач), у якому просила:
1.1. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області №785 к від 14 грудня 2015 року про її звільнення з посади прокурора Знам`янської міжрайонної прокуратури;
1.2. Поновити її на посаді прокурора Знам`янської місцевої прокуратури з 15 грудня 2015 року;
1.3. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15 грудня 2015 року по день фактичного поновлення на роботі;
1.4. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати належних їй при звільненні сум по день фактичного розрахунку, а саме з 15 грудня 2015 року по 27 грудня 2015 року (включно);
1.5. Стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною першою статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 19 Закону України "Про відпустки" за період роботи з 2002 по 2012 роки, а саме за 100 календарних днів;
1.6. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що її звільнено у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури, хоча наказом Генерального прокурора України № 83 - ш від 23 вересня 2015 року проведено не ліквідацію (як вказано в попередженні про її звільнення), а реорганізацію міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур органів прокуратури.
3. Позивач також зазначає, що відповідачем не було дотримано процедури її звільнення, не забезпечено гарантій, установлених статтею 49-2 КЗпП України, а також не проведено з нею повного і своєчасного розрахунку та не надано компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як одинокій матері за 2002-2012 роки.
4. Відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, указує, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства та без порушення встановлених строків.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 працювала в Знам`янській міжрайонній прокуратурі Кіровоградської області з 31 жовтня 2002 року, наказом прокурора Кіровоградської області № 556 к від 03 серпня 2015 року переведена на посаду прокурора Знам`янської міжрайонної прокуратури.
6. Пунктом 1.1 наказу Генерального прокурора України № 83 - ш від 23 вересня 2015 року у зв`язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, штатний розпис Знам`янської міжрайонної прокуратури виключено.
7. 02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 вручене попередження про звільнення.
8. У попередженні зазначається, що з 15 грудня 2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур. Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 83 - ш з 15 грудня 2015 року вносяться зміни до структури та штатного розпису прокуратури Кіровоградської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівня та затвердження штатних розписів новоутворених місцевих прокуратур, у зв`язку з чим передбачено скорочення посади, яку займає ОСОБА_1 .
9. Позивач була попереджена про звільнення з посади та органів прокуратури у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури, у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.
10. За результатами тестування на заміщення посад прокурорів у місцевій прокуратурі ОСОБА_1 . зайняла 32 позицію у списку з загальною сумою набраних балів - 90,7. При цьому штатна чисельність місцевої прокуратури складає 20 штатних одиниць посад прокурора.
11. Згідно наказу прокурора Кіровоградської області № 785 к від 14 грудня 2015 року позивача звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
12. 18 грудня 2015 року з ОСОБА_1 проведене частковий розрахунок та виплачено 9 651 грн 69 коп, а 28 грудня 2015 року - 2068 грн 28 коп.
13. Протягом 2002-2012 років позивачем не подавалися письмові заяви про отримання грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як одинокій матері, а також не надавалися підтверджуючі документи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (за винятком 2014 року).
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про законність спірного наказу та правомірність дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1, а відтак і щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
16. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 3 407 грн 67 коп середнього заробітку за час затримки виплат, що належали ОСОБА_1 при звільненні.
17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності спірного наказу та відсутності у позивача переважного права для залишенні на роботі.
18. Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сум за весь час затримки виплати сум, що належали сплаті в день звільнення.
ІV. Касаційне оскарження
19. Не погодившись із постановою апеляційного суду, позивач і відповідач подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, які зареєстровано відповідно 21 червня 2016 року та 06 липня 2016 року.
20. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
21. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує, що фактично на підставі наказу Генерального прокурора України проведено не ліквідацію, а реорганізацію міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур. При проведенні такої реорганізації повинно враховуватися переважне право працівника на залишенні на роботі, визначене статтею 49-2 КЗпП України, крім того, одночасно з попередженням про звільнення позивачу повинні були запропонувати іншу вакантну посаду. За твердженням позивача, правовий статус прокуратур не змінився, крім того, у штаті як ліквідованої, так і новоутвореної прокуратури існує аналогічна посада "прокурор", яку позивач займала до звільнення.
22. Відповідач у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
23. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що сума коштів, належних позивачу до виплати при звільненні, становить саме 9 651 грн 69 коп, а не 11 719 грн 97 коп, як установлено судом апеляційної інстанції. Сума у розмірі 2024 грн 28 коп, що надійшла на рахунок позивача 28 грудня 2015 року, не належала їй до виплати при звільненні 14 грудня 2015 року, а є премією, яка визначена наказом прокурора області, виданим після звільнення позивача.
24. Позивачем та відповідачем до Верховного Суду подано відзиви на касаційні скарги, у яких вони спростовують доводи касаційних скарг та просять залишити їх без задоволення.
25. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2016 року та від 18 липня 2016 року відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами, відповідно, позивача та відповідача, а також витребувано з Кіровоградського окружного адміністративного суду справу № П/811/35/16 (суддя-доповідач Ємельянова В. І.).
26. 08 липня 2016 року адміністративна справа № П/811/35/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
27. 22 січня 2018 року адміністративна справа № П/811/35/16 передана до Верховного Суду (суддя-доповідач Білоус О. В.).
28. 30 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 524/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: суддя-доповідач - Шевцова Н. В., судді - Кашпур О. В., Уханенко С. А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
29. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
30. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
31. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
32. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) .
33. Додаток до Закону №1697-VII: <…> Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур: Кіровоградська область: Знам`янська місцева прокуратура: місто Знам`янка, Знам`янський район, Маловисківський район, Новомиргородський район, Олександрівський район, місто Світловодськ, Світловодський район <…>.
34. Абзац 3 пункту 1 розділу ХІІ Закону №1697-VII: Цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
35. Пункт 11 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII: До утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
36. Підпункт "в" пункту 5-1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII: До набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.