ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
Київ
справа №817/461/15
адміністративне провадження №К/9901/67243/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 6 червня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Жуковської Л.А., суддів: Недашківської К.М., Щербакова В.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Большакової О.О., суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.)
у справі №817/461/15
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області,
треті особи: начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванна Василівна, начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Станіщук Микола Васильович
про скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинення певних дій.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністра юстиції України від 16 квітня 2015 року №1141/к про звільнення його з посади начальника Головного управління юстиції у Рівненській області; поновити на попередній посаді з 16 квітня 2015 року; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по дату постановлення рішення та 50000 грн компенсації за моральні страждання.
2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ від 16 квітня 2015 року №1141/к про звільнення ОСОБА_1, поновлено його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 11892,72 грн та 1000 грн моральної шкоди. У решті в задоволенні позову відмовлено.
3. 5 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду про перегляд постанови цього суду від 11 червня 2015 року у справі №817/461/15 за нововиявленими обставинами у частині поновлення його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.
4. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 6 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра юстиції України № 104/К з 6 лютого 2007 року обіймав посаду начальнику Головного управління юстиції у Рівненській області.
7. 8 лютого 2015 року позивача було попереджено про наступне звільнення його з посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у разі відмови обійняти посаду начальника Острозького районного управління юстиції у Рівненській області.
8. 16 квітня 2015 року згідно з наказом Міністра юстиції України №1141/к, враховуючи впровадження нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції У Рівненській області від 6 лютого 2015 року позивача було звільнено з роботи 16 квітня 2015 у зв`язку зі зміною істотних умов праці, змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
9. Підставою для прийняття вказаного наказу слугувало попередження від 8 лютого 2015 року та рекомендації Кадрової комісії Міністерства юстиції України.
10. 17 квітня 2015 року позивача було ознайомлено з зазначеним наказом та видано трудову книжку із записом про звільнення від 17 квітня 2015 року.
11. Вважаючи незаконним наказ про звільнення, позивач звернулась до суду з цим позовом.
12. Судовими рішеннями судів (пункт 2 цієї постанови), зокрема, скасовано спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.
13. Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що відповідачем в порушення норм трудового законодавства не запропоновано позивачу наявні вакантні посади.
14. Фактично не погоджуючись з мотивами судових рішень, якими частково задоволено позовні вимоги та поновлено позивача на посаді, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу, останній звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі №817/461/15 за нововиявленими обставинами у частині поновлення його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
15. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі №817/461/15, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 посилається на обставини, які не є нововиявленими в розумінні КАС України та не впливають на результат розгляду справи. Крім того, суди виходили з того, що наведені позивачем обставини могли бути йому відомі під час розгляду справи по суті, що також свідчить, що вони не є нововиявленими.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що наведені в заяві обставини є нововиявленими, впливають на результат розгляду цього спору.
17. Позивач також стверджує, що вказані ним обставини не були відомі на час розгляду справи по суті.
18. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України не погоджується з касаційною скаргою ОСОБА_1, вважає її необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
19. У відзиві відповідач звертає увагу, що позивач знав про наведені ним обставини (нововиявлені) ще в жовтні 2016 року, коли звертався до суду з касаційною скаргою у справі №817/3413/15, про що свідчить зміст вказаної касаційної скарги.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
21. Пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.