ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №816/4434/15
адміністративне провадження №К/9901/13864/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Макаренко Я. М., судді: Мінаєва О. М., Шевцова Н. В.) від 02 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі - ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (далі - Держекоінспекція у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування припису від 17 серпня 2015 року № 05-21-305.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 2 припису Держекоінспекції у Полтавській області від 17 серпня 2015 року № 05-21-305. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову. Прийнято нову постанову в цій частині, якою позов ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" до Держекоінспекція у Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису - задоволено. Скасовано п. 1, 3, 4 припису від 17 серпня 2015 року № 05-21-305. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 98 Водного кодексу України (далі - ВК України) заборона на введення в дію об`єктів, незабезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, стосується нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об`єктів. При цьому, реконструкція підприємства ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" у цілому не відбувалася, а була реконструйована лише частина складу тари та суміжні приміщення позивача під виробництво кисломолочного сиру головного виробничого корпусу № 1. Крім того, з наявних у матеріалах справи протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод не вбачається, що перевищення вимог кількісних та якісних характеристик стічних вод ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" відбувалося саме за рахунок реконструйованих приміщень позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Держекоінспекція у Полтавській області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі Держекоінспекція у Полтавській області зазначає, що припис від 17 серпня 2015 року № 05-21-305 прийнятий на підставі, у межах і в спосіб, визначений законодавством, а тому не підлягає скасуванню.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 травня 2016 року відкрив провадження за цією касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
У період з 22 липня по 11 серпня 2015 року Держекоінспекцією у Полтавській області проведено планову перевірку дотримання ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт перевірки від 11 серпня 2015 року № 96/01-01-14.
Відповідно до цього акту відповідачем установлені такі порушення: на момент перевірки ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" не здійснює попередню очистку промислових стоків, що утворюються в результаті виробничої діяльності підприємства; підприємство не забезпечено очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії; дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами у ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" відстуній.
Крім того, під час перевірки встановлено, що на підприємстві позивача утворюються промислові стоки при виробництві молока та кисломолочних продуктів, а саме внаслідок миття технологічного обладнання та молокопродуктів, при роботі парових котлів внаслідок їх продувки.
На підставі зазначеного акту 17 серпня 2015 року відповідачем складено припис № 05-21-305, згідно якого ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" зобов`язано:
1) розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану представити Держекоінспекції у Полтавській області;
2) отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;
3) забезпечити попередню очистку промислових стоків, що утворюються у результаті виробничої діяльності ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", шляхом встановлення очисних споруд необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії;
4) про хід виконання приписів надати звіт до Держекоінспекції.
Вважаючи протиправним припис від 17 серпня 2015 року № 05-21-305, ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Держекоінспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (далі - Положення № 454/2011).
Згідно з п. 7 Положення № 454/2011 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 затверджено Положення про територіальні органи Держекоінспекції, в тому числі Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке було чинним на час спірних правовідносин (далі - Положення № 429).
Відповідно до п. 4 Положення № 429 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель; законодавства щодо охорони, утримання і використання зелених насаджень; законодавства про поводження з відходами щодо своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.