ПОСТАНОВА
Іменем України
11 вересня 2019 року
Київ
справа №826/17943/14
адміністративне провадження №К/9901/8950/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Побутсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року (суддя Клочкова Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року (судді: Карпушова О.В. (головуючий), Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/17943/14 за позовом Дочірнього підприємства "Побутсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Дочірнє підприємство "Побутсервіс" (далі - позивач, ДП "Побутсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконною та скасування податкової вимоги від 20.06.2014 № 10945-25, визнання протиправними дії щодо нарахування пені з податку на прибуток підприємств у розмірі 18 151,79 грн і списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн, зобов`язання скасувати нараховану пеню та відновити списану суму.
2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій контролюючого органу щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств у розмірі 18 151,79 грн та списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені, оскільки, 15 липня 2014 року ДП "Побутсервіс" подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування податкової вимоги, оскільки у відповідача на день прийняття спірної податкової вимоги не було уточнюючої декларації позивача, а податковий борг становив 464 940,60 грн, а тому прийняття відповідачем податкової вимоги на вказану суму було правомірним. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відсутні підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн та списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені, оскільки контролюючий орган діяв в межах та у спосіб визначений чинним податковим законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДП "Побутсервіс" подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП "Побутсервіс" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП "Побутсервіс" 3 березня 2014 року подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві засобами електронного зв`язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій, в рядку 04 (витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування) не було вказано розмір витрат, що призвело до завищення розміру нарахованого податку на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 14 податкової декларації.
20 червня 2014 року відповідач виніс податкову вимогу № 10945-25 на суму 464 940,60 грн, у зв`язку з тим, що за ДП "Побутсервіс" значилась недоїмка у розмірі 464 940,60 грн. Вказана податкова вимога була отримана позивачем 10 липня 2014 року.
15 липня 2014 року позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій позивач в рядку 04 декларації (витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування) зазначив суму в розмірі 2 149 766,00 грн.
Згідно облікової картки ДП "Побутсервіс" з податку на прибуток підприємств, за позивачем з 11.03.2014 по 15.07.2014 обліковувалася недоїмка в розмірі 464 940,60 грн та пеня - 18 151,79 грн, яка була зменшена на 223,40 грн, у зв`язку із наявною у позивача переплатою.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що позивачем було виправлено технічну помилку шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункти 14.1.39, 14.1.156, 14.1.162, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
10.2. Пункт 15.1 статті 15.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
10.3. Пункт 50.1 статті 50.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
10.4. Пункт 54.1 статті 54.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
10.5. Пункт 57.1 статті 57.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10.6. Пункти 129.1, 129.3, 129.4 статті 129.
Пеня нараховується:
129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;