ПОСТАНОВА
Іменем України
11 вересня 2019 року
Київ
справа №818/1160/16
провадження №К/9901/33912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної школи, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Соп`яненка О. В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Яковенка М. М. (головуючий), Лях О. П., Григорова А. М.
І. Суть спору
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (надалі також ГУ ДФС у Сумській області, відповідач), у якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Сумській області від 11 серпня 2016 року № 190-о;
1.2. поновити її на попередній роботі в ГУ ДФС у Сумській області;
1.3. стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 2000,00 гривень компенсації завданої моральної шкоди.
2. Позов обґрунтований протиправністю звільнення позивача із займаної посади як такого, що відбулося з грубим порушенням норм законодавства про державну службу та трудового законодавства, а саме порушення визначеної законом процедури проведення скорочення.
3. Відповідач позов не визнав, наголошуючи на тому, що позивача в установленому законом порядку попереджено про наступне звільнення, а також належним чином досліджено питання щодо переважного права на залишення на роботі.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 працювала в податкових органах на різних посадах з листопада 1997 року.
5. Наказом від 15 лютого 2016 року позивача переведено на посаду головного ревізора-інспектора відділу адміністрування єдиного внеску та майнових податків і зборів фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Сумській області.
6. 7 червня 2016 року ОСОБА_1 попереджена про наступне звільнення з 8 серпня 2016 року у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників ДФС.
7. Згідно з попередженням від 7 червня 2016 року, відповідач не запропонував наявних вакантних (тимчасово вакантних) посад. З наступним звільненням позивач не погодилась та попросила надати інформацію про наявні вакантні посади в ГУ ДФС у Сумській області, про зробила відповідний запис.
8. 11 серпня 2016 року відповідач видав наказ № 190-о про звільнення ОСОБА_1 15 серпня 2016 року за скороченням штатів відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
9. 15 серпня 2016 року о 17:50 год., після вручення копії наказу про звільнення та трудової книжки з відповідним записом, про що позивач зазначила власноруч, відповідач вручив їй Додаток до попередження про наступне вивільнення, датований 15 серпня 2016 року, яким запропоновано чотири вакантних посади.
10. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернулась до суду.
11. В аспекті дотримання з боку ГУ ДФС у Сумській області встановленої законом процедури скорочення штату, суди встановили, що до моменту звільнення позивачка обіймала посаду головного ревізора-інспектора відділу адміністрування єдиного внеску та майнових податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Сумській області. Наказами відповідача послідовно вводились в дію зміни до штатних розписів. Так, наказом № 69 від 5 лютого 2016 введено в дію організаційну структуру, відповідно до якої відділ адміністрування єдиного внеску та майнових податків і зборів фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб, в якому працювала позивачка, складався з 5 працівників, з них один начальник відділу та 4 головних державних ревізори-інспектори.
Відповідно до наказу від 17 травня 2016 року № 343 відділ адміністрування єдиного внеску та майнових податків і зборів фізичних осіб підлягав реорганізації у сектор чисельністю 2 працівника: на посадах завідувача сектору та головного державного ревізора-інспектора.
У відділі, де працювала позивач, були наявні 4 посади головного державного ревізора-інспектора. У секторі лише одна посада головного ревізора інспектора. За поясненням представника відповідача в судовому засіданні, будь-які інші накази про скорочення відповідачем не видавались. Доказів того, що скороченню підлягала саме та посада, які обіймала позивачка відповідачем не надано.
Одночасно з попередженням про звільнення ніяких інших посад позивачці не було запропоновано. Не було їх запропоновано відповідачем і протягом наступних двох місяців до моменту звільнення.
Доказів відсутності можливості працевлаштування позивачки з моменту попередження про наступне звільнення до моменту звільнення відповідачем також не подано.
Представник відповідача пояснив, що у липні 2016 року в зв`язку з ліквідацією підрозділів аудиту в районних (міжрайонних) інспекціях з`явились вакантні посади в ГУ ДФС у Сумській області, але перевага надавалась працівникам, звільненим з цих підрозділів в районних інспекціях.
12. На запит позивача відповідач 18 серпня 2016 року надав відповідь, згідно з якою станом на 15 серпня 2016 року були наявні декілька вакантних посад, частина з яких могла бути запропонована позивачці виходячи з її освіти та досвіду роботи.
13. Щодо питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників, суди встановили, що позивач має диплом того самого рівня, як і інші працівники управління. Також суди вказали, що порівняння робіт, які за висновком самого відповідача відмінні за змістом і обсягом, не дає можливості об`єктивної оцінки продуктивності праці позивача.
14. Натомість суди зазначили, що ОСОБА_1 має найбільший безперервний стаж роботи в установі, її сім`я складається з неї та її неповнолітнього сина, інших працівників із самостійним заробітком, крім позивача, сім`я не має.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 21 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року, позов задовольнив частково
15.1. визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС у Сумській області від 11 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування єдиного внеску та майнових податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Сумській області;
15.2. поновив ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування єдиного внеску та майнових податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Сумській області;
15.3. стягнув з ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12090,40 гривень;
15.4. у частині вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000,00 гривень та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відмовив у зв`язку з необґрунтованістю.
16. Таке своє рішення суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, з-поміж іншого, мотивував тим, що позивач порушив установлену законом процедуру звільнення працівника у зв`язку зі скороченням штату, а саме не запропонував їй усіх наявних вакансій, а також не врахував наявність у неї переважного права на залишення на роботі.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. ГУ ДФС у Сумській області подало касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовних вимог.
18. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на правомірності звільнення позивача.
19. У касаційній скарзі ГУ ДФС у Сумській області просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
V. Оцінка Верховного Суду
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
22. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).
23. Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
24. Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.
25. Пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.