ПОСТАНОВА
Іменем України
11 вересня 2019 року
Київ
справа №826/12205/17
провадження №К/9901/4385/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної установи "Кагарлицька виправна колонія (115)" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Бужак Н. П. (головуючий), Костюк Л. О., Мельничука В. П.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також Мін`юст, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ в. о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України Олени Косолапової від 18 вересня 2017 року № 3577/к "Про накладання дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1 " з посади начальника Державної установи "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)" з 19 вересня 2017 року;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної установи "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)";
1.3. стягнути з Державної установи "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)" середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 грудня 2018 року, з-поміж іншого, залучив до участі у справі в якості співвідповідача Державну установу "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)" (надалі також Виправна колонія).
3. В обґрунтування своїх вимог позивач, із урахуванням заяви про доповнення підстав позову, стверджував про протиправність спірного наказу, наголошуючи на тому, підстави звільнення, пов`язані з порушенням ним антикорупційного законодавства, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки не існує судових чи інших рішень щодо скоєння ним правопорушення з корупційними ознаками, звільняючи з посади, на думку позивача, відповідач незаконно керувався Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, а не Дисциплінарним статутом Національної поліції України, не врахувавши тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівня кваліфікації, тощо.
4. Позивач уважає хибними та протиправними висновки службового розслідування по суті, зокрема щодо встановлених обставин порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а також неналежного виконання ним своїх обов`язків як начальником установи виконання покарань.
5. Відповідач позов не визнав. Під час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій наполягав на наявності достатніх підстав для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а також на дотриманні процедури проведення відносно останнього службового розслідування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
6. Відповідно до наказу Мін`юсту від 23 січня 2017 року № 252/к у зв`язку з перейменуванням державної установи "Кагарлицька виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№115)" у державну установу "Кагарлицька виправна колонія (№115)" наказано вважати підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 таким, що з 23 січня 2017 року обіймає посаду начальника державної установи "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)". Позивач призначений на посаду наказом Державного секретаря Міністерства юстиції України Онищенко Г.
7. 6 липня 2017 року до Мін`юсту надійшло звернення адвоката Філімонова К . О . стосовно можливого невиконання або неналежного виконання вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів, порушення вимог антикорупційного законодавства, скоєння правопорушення із корупційними ознаками особами рядового і начальницького складу Виправної колонії.
8. Службова перевірка стосовно позивача за зверненням адвоката Філімонова К. О. призначена наказами Мін`юсту від 10 липня 2017 року № 2273/7 "Про проведення службового розслідування", від 9 серпня 2017 року № 2568/7 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2017 року № 2273/7".
9. 18 вересня 2017 року на підставі висновків службового розслідування в. о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України Оленою Косолаповою прийнято наказ № 3577/к "Про накладання дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1 " з посади начальника Виправної колонії з 19 вересня 2017 року.
10. Серед правових підстав для звільнення визначено частину п`яту статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу", частину другу статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", статті 12-14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
11. Так, за висновком службового розслідування від 8 вересня 2017 року:
11.1. У зверненні адвокатом Філімоновим К. О ., який надає правову допомогу засудженому ОСОБА_4, що відбуває покарання у Виправній колонії, викладено такі обставини: 2 липня 2017 року до засудженого ОСОБА_4 за невиконання законних вимог адміністрації установи та самовільне залишення меж житлової зони було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового поміщення до дисциплінарного ізолятора строком до 48 годин, до прибуття начальника установи. Під час поміщення ОСОБА_4 до ДІЗО установи в порушення вимог статті 106 Кримінально-виконавчого кодексу України відносно останнього застосовано заходи фізичного впливу, про що було відомо начальнику установи - підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1, який жодних заходів для припинення незаконних дій та притягнення винних осіб до відповідальності не вжив.
11.2. Згідно з указаним висновком, викладені адвокатом обставини підтвердилися під час службового розслідування зібраними письмовими доказами та поясненнями засудженого ОСОБА_4, а також свідків - інших засуджених, які відбувають покарання у Виправній колонії, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
11.3. Крім того, комісією встановлено, що у зв`язку з численними порушеннями з боку співробітників установи та бездіяльності начальника установи ОСОБА_1 відбулося погіршення психічного стану засудженого ОСОБА_4, внаслідок чого за постановою суду від 7 липня 2017 року на підставі заяви лікаря-психіатра Кагарлицької ЦРЛ Чубко П. П. від 7 липня 2017 року "Про примусове обстеження" надано дозвіл на госпіталізацію ОСОБА_4 для проведення психіатричного огляду у примусовому порядку в комунальному закладі Київської обласної ради "Обласному психіатрично-наркологічному об`єднанні" смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області. Медичною установою надано довідку від 12 липня 2017 року № 1165, відповідно до якої на момент госпіталізації ОСОБА_4 у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді поверхневих подряпин на обох зап`ястях, поверхневий крововилив області обох колінних суглобів, на шкірі живота поверхневі подряпини, на шкірі нижньої третини стегна та на шкірі правого плечового суглобу крововиливи, рух у суглобі обмежений.
11.4. У цій частині комісією зазначено, що факти, викладені у зверненні адвоката Філімонова К. О., знайшли своє підтвердження в частині порушення посадовими особами установи частини третьої статті 106 Кримінально-виконавчого кодексу України, в якій зазначено, що забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров`ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору, а також порушення начальником установи - підполковником внутрішньої служби Тараном В . Г . пунктів 6, 13 розділу 8 Положення про державну установу "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)".
11.5. Отже, за результатами службового розслідування комісія зробила висновок, про те, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог пунктів 6, 13 розділу 8 Положення про державну установу "Кагарлицька виправна колонія".
11.6. Окрім цього, за вказаним висновком на посаді помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) працює лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_10, який є близькою особою, а саме рідним братом заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_11 Комісією з`ясовано, що заступник начальника установи ОСОБА_11 є прямим начальником для всього атестованого складу установи, до числа яких відноситься і його рідний брат - лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_10
11.7. У цьому зв`язку комісія дійшла висновку, що начальник державної установи "Кагарлицька виправна колонія (№ 115)" підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 допустив порушення вимог частини другої статті 27 Закону України "Про запобігання корупції" щодо обмеження спільної роботи близьких осіб та частини третьої статі 28 зазначеного Закону в частині врегулювання реального конфлікту інтересів.
12. В аспекті предмету доказування суд апеляційної інстанції констатував, що відповідачем не надано доказів того факту, що ОСОБА_11 виконував обов`язки начальника колонії і, відповідно, що лейтенант ОСОБА_10 перебував у його у підпорядкуванні.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17 липня 2018 року в задоволенні позову відмовив повністю.
14. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що аргументи та твердження позивача, які покладені в обґрунтування позову, не свідчать про протиправність оскаржуваного наказу, та не спростовують висновків комісії за результатами проведеного службового розслідування.
15. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2019 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та ухвалив у справі нове рішення, згідно з яким:
15.1. визнав протиправним та скасував наказ Мін`юсту за підписом в. о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Олени Косолапової від 18 вересня 2017 року № 3517/к про звільнення ОСОБА_1, підполковника внутрішньої служби зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади начальника державної установи "Кагарлицька виправна колонія (№ 115") з 19 вересня 2017 року;
15.2. поновив ОСОБА_1 на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді начальника Державної установи "Кагарлицька Виправна колонія (№ 115") з 19 вересня 2017 року;
15.3. стягнув з Державної установи "Кагарлицька виправна колонія (№115") на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 257474,47 гривень.
16. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що рішення про звільнення позивача є необґрунтованим, звільнення останнього зі служби проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому вказаний наказ є протиправним і підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на службі на посаді, яку займав перед звільненням.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Мін`юст подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
18. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про неправильну оцінку з боку суду апеляційної інстанції обставин справи та висновку службового розслідування, як у частині щодо неналежного виконання позивачем службової дисципліни, так і в частині невиконання ним вимог антикорупційного законодавства.
19. У касаційній скарзі Мін`юст просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
20. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Оцінка Верховного Суду
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
23. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на Державну кримінально-виконавчу службу України покладаються завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
24. Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України (стаття 3 вказаного Закону).
25. Частиною першою статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" обумовлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
26. Частина четверта цієї ж статті визначає, що структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
27. Відповідно до статті 23 Кримінально-виконавчого кодексу України за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
28. Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.