ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
Київ
справа №808/5396/14
адміністративне провадження №К/9901/9326/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С.М., суддів Чабаненко С.В., Шлай А.В. від 01 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки Товариства, за наслідками якої складений акт від 29 липня 2014 року №369/08-29-22-1308/37443068 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Елмер-Україна" щодо підтвердження господарських відносин за березень 2014 року"; 2) зобов`язати Інспекцію виключити з усіх інформаційних баз органів державної податкової служби, в тому числі Автоматизованої системи та електронних баз даних, інформацію та коригування, внесені на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки №369/08-29-22-1308/37443068 Товариства (код ЄДРПОУ 37443068) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ "ДТЕК Дніпренерго", ПАТ "Дніпровський меткомбінат", ПАТ "ДМКД", їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року та відновити стан облікової інформації Товариства.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що позивач не був обізнаний про проведення зустрічної звірки Товариства та дізнався про її проведення через контрагентів. На заяву позивача щодо надання акту зустрічної звірки позивачу було повідомлено про неможливість його подання, оскільки довідка зустрічної звірки становить конфіденційну таємницю (для службового використання). Проте, отримавши можливість ознайомитись з вказаним актом, позивач вважає, що дії відповідача щодо його складання та проведеного за його наслідками коригування податкової звітності є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, адже відповідачем порушено порядок та спосіб проведення зустрічних звірок.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового органу повноважень по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Зазначив, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізується шляхом проведення перевірок платників податків в порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України). Результатом здійснення зустрічної звірки може бути виключно довідка, а сама по собі зустрічна звірка не є перевіркою, а відтак за результатами проведення зустрічної звірки посадові особи ДПС не мають законних підстав позбавити права на податковий кредит та внесення змін до будь-якого програмного забезпечення відносно платника податку або до його картки обліку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що дії по проведенню звірки є реалізацією функцій контролюючого органу, покладених на нього законодавством, а тому задоволення позовних вимог про визнання протиправними таких дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки останні не є юридично значимими для Товариства. Аналогічно стосовно дій відповідача по внесенню до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної звірки Товариства, суд зазначив, що в цьому випадку такі дії є лише службовою діяльністю працівників Інспекції з виконання обов`язків по збиранню доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій й права позивача оскаржуваними діями не порушуються.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалось на помилковість позиції апеляційного суду та нездійсненння ним повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, що стосуються оспорюваних дій податкового органу та зумовлюють неможливість проведення зустрічної звірки. Вважає, що зміна відповідачем в інформаційній базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки без прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень й їх узгодження порушує права та інтереси позивача й є незаконними.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року, про що складено акт від 29 липня 2014 року №369/08-29-22-1308/37443068 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Елмер-Україна" щодо підтвердження господарських відносин за березень 2014 року".
На підставі вказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства до Автоматизованої системи та електронних баз даних внесено коригування податкової звітності позивача, що підтверджується наданими копіями витягів з бази Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок".
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.