ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №320/5699/15-а (2а/320/5/16)
адміністративне провадження №К/9901/13641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5699/15-а (2а/320/5/16)
за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Мелітопольска міськрада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2016, ухвалену у складі головуючого судді Редько О.В. та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Білак С.В., Шальєвої В.А., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 01.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати недійсним пункт 15 рішення 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 року за № 1/14 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва;
визнати недійсним рішення 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 № 1/4 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1000 га, для ведення садівництва;
зобов`язати Мелітопольську міськраду розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва та прийняти відповідне рішення.
2. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області постановою від 25.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 28.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.12.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.01.2014 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Після отримання кадастрового номеру земельної ділянки було укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, в якому було зазначено площу земельної ділянки у розмірі 0,0702 га.
При одержані позивачем в Комунальному підприємстві (далі - КП) "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - ММБТІ) технічного паспорту на житловий будинок останньому стало відомо, що за придбаним ним будинком рішенням Мелітопольської міськради від 09.09.2004 за № 1/2 закріплено земельну ділянку площу 0,0914 га.
Відповідно до вказаного рішення Мелітопольської міськради були затверджені межі та площі прибудинкових земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), садівництва та ведення особистого селянського господарства зокрема земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка згідно з кадастровою зйомкою має площу 913,90 кв.м. (0,0914 га).
Згідно з пунктом 3 рішення Мелітопольської міськради від 09.09.2004 за № 1/2, у випадку невиконання власником домоволодіння вимог пункту 2 рішення (оформити в установленому порядку акт визначення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі) та надати його разом з витягом з цього рішення до ДКП "ММБТІ" для приведення у відповідність технічної документації на домоволодіння; в термін до 01.01.2008 переоформити в установленому порядку права власності або права оренди на вказані присадибні ділянки), воно втрачає чинність.
У 2014 році Приватним підприємством "Гео" виготовлено план меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Площа земельної ділянки складає 914 кв.м.
24.06.2014 з метою врегулювання даного питання позивач звернувся до Мелітопольської міськради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з подальшою передачею її у власність.
Листом від 10.02.2015 № 468/20 управління комунальною власністю Мелітопольської міськради повідомило позивача, що йому було відмовлено в задоволені заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,02119 га згідно із пунктом 15 рішення 63 сесії Мелітопольської міськради від 29.01.2015 № 1/14 та надало витяг із цього рішення.
Суди встановили, що рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме на заявлену площу 0,02119 га було прийнято на підставі інформації, наданої управлінням Держземагентства у Мелітопольському районі Запорізької області стосовно зареєстрованого розміру земельної ділянки за будинком АДРЕСА_1, яка в сукупності складає 0,0702 га, що зареєстровано у Державному земельному кадастрі, та на даний час ця реєстрація є чинною.
Також, міською радою враховувалися дані із правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу житлового будинку), в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки та її розмір 0,0702 га.
Поряд із цим рішенням 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 № 29.01.2015 було надано дозвіл ОСОБА_2 протягом року розробити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 орієнтованою площею 0,1000 га для ведення садівництва на підставі заяви від 27.05.2014 року № 381/20.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із то, що позивачем не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження тієї обставини, що прийняття спірного рішення порушило його право на згадану вище земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 не має а ні права власності, а ні права користування даною земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка перебувала в комунальній власності Мелітопольської міськради та щодо неї, за заявою ОСОБА_2, яка була подана швидше ніж позивачем, Мелітопольською міськрадою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки, якою вона користується з 2007 року і це користування було узгоджене з попередніми власниками домоволодіння № 26 , та з позивачем під час продажу йому житлового будинку із зазначенням розміру земельної ділянки за вирахуванням 0,02119 га.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідач відмовляючи у йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не обґрунтував свою відмову, чим порушив вимоги частини другої та третьої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Також позивач вказує на те, що земельна ділянка, на яку претендує третя особа, є продовженням його земельної ділянки, яка була відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
14. Відповідно до положень статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
15. Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.