ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/16404/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,
за участю представників:
позивача Васильєва О. В.,
відповідача Ходюк О. Я.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (судді: Смірнова Л. Г., Суліма В. В., Коротун О. М.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
до Національного банку України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсним іпотечного правочину,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", про визнання недійсним іпотечного договору.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт Сервіс" (далі - ТОВ "Істейт Сервіс"), правонаступником якого є позивач, як іпотекодавцем і Національним банком України, як іпотекодержателем, було укладено іпотечний договір від 03.04.2009 №77. Предметом вказаного договору є забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 03.03.2009 №19 (далі - кредитний договір), укладеного між іпокодержателем та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" з: повернення кредиту, наданого у сумі 5 000 000 000 грн строком повернення відповідно до графіку погашення кредиту але/та не пізніше 03.03.2010, а також дострокового погашення у випадках, передбачених кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16,5% річних щомісячно в передостанній робочий день місяця - за період з першого по останнє число поточного місяця, а також процентів за додатковими договорами про внесення змін (доповнень) до кредитного договору, згідно з яким буде змінюватися розмір процентної ставки; сплати штрафних санкцій у розмірі передбаченому кредитним договором.
1.3. ТОВ "Істейт Сервіс", як майновий поручитель, передав у якості відповідного забезпечення нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 611,7 кв.м, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Леніна, буд. 71 .
1.4. Позивач вважає, що договір від 03.04.2009 №77 підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений із грубими порушеннями закону, зокрема не відповідає приписам статті 18 Закону України "Про іпотеку".
1.5. Укладення договору від 03.04.2009 №77 у забезпечення виконання кредитного договору та передача майна ТОВ "Приватофис" в іпотеку Національного банку України повинно було відбуватися за погодженням з учасниками/засновниками позивача, а саме ТОВ "Спектрум-Енерго" та ЗАТ "КБ "Приватбанк", проте, такої згоди вказані особи не надавали.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 подання зазначеного позову визнано зловживанням процесуальним правом, позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Ухвала мотивована тим, що дії позивача щодо звернення до суду з позовом у цій справі є зловживанням процесуальними правами, що полягає у поданні завідомо безпідставного позову у спорі, який має очевидно штучний характер.
2.3. Постановою апеляційного господарського суду від 01.04.2019, ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2.4. Постанову апеляційного господарського суду обґрунтовано тим, що визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи в сукупності не можуть достеменно свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову.
3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі
3.1 АТ "КБ "Приватбанк" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2019.
3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній, свідчать про цілеспрямований характер зловживання ним своїми процесуальними правами, а також завчасне усвідомлення безпідставності позову.
3.3. Також, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не надав оцінки обставинам, які загалом відображають мотиви і мету поведінки позивача - затягнути розгляд судових справ, предметом яких є звернення стягнення на майно, що належить Товариству.
3.4. Тлумачення положень пункту 3 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України та обставини справи свідчать про те, що позивач зловживає своїми правами.
3.5. Після відкриття касаційного провадження до Верховного Суду надійшло клопотання від АТ "КБ "Приватбанк" про передачу справи №910/16404/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. У відкритому судовому засіданні 05.09.2019 розглянуто клопотання АТ "КБ "Приватбанк" про передачу справи №910/16404/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та відмовлено у його задоволенні, оскільки відсутні підстави для передачі цієї справи відповідно до положень статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 03.03.2009 між Національним банком України, як кредитором, і ЗАТ "КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ "КБ "Приватбанк"), як позичальником, було укладено кредитний договір №19.
4.3. 03.04.2009 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором укладено іпотечний договір від 03.04.2009 №77, відповідно до умов якого ТОВ "Істейт Сервіс", правонаступником якого є ТОВ "Приватофис", передало в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно.
4.4. 19.08.2017 відповідач у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором, направив позивачу вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором.
4.5. 06.12.2018 ТОВ "Приватофис" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про визнання недійсним іпотечного договору від 03.04.2009 № 77.
4.6. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
4.7. Нормою частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
4.8. Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.
4.9. Згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, до яких, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.