ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/2252/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (колегія суддів: Дубник О. П., Зварич О. В., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 (суддя Березяк Н. Є.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького
про стягнення заборгованості у сумі 208 806,50 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького про стягнення 208 806,50 грн, з яких: 131 054,52 грн основного боргу, 26 293,26 грн пені, 10 588,90 грн 3% річних та 40 869,82 грн інфляційних втрат.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначає, що Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького порушено умови договору купівлі-продажу природного газу від 24.09.2018 № 2877/15-ТЕ-21 (далі - Договір) щодо проведення своєчасної оплати товару.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 914/2252/18, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 13 146,63 грн пені, 10 588,90 грн 3% річних, 40 869,82 грн інфляційних втрат та відшкодування судового збору в сумі 3 133,00 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення 131 054,52 грн заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.
2.3. Ухвалюючи зазначені рішення господарські суди попередніх інстанцій з посиланням на статті 259, 526, 530, 551, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 230, 231, 233 Господарського кодексу України дійшли висновку, що позивачем доведено прострочення відповідачем оплати отриманого від позивача у грудні 2015 року природного газу за Договором. При ухваленні рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням клопотання відповідача на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України зменшив розмір пені до 13 146,63 грн, що становило 50 % від розміру пені, заявленої позивачем.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Частково не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2252/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2252/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13 146,63 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2252/18 - без змін з огляду на безпідставність доводів скаржника і правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій.
3.4. Зокрема, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького зазначає, що суд правомірно скористався правом наданим, статтею 233 Господарського кодексу України щодо, зменшення розміру пені на 50%, забезпечивши баланс інтересів сторін.
4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.12.2015 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького (Споживач) було укладено договір № 2877/15-ТЕ-21 постачання природного газу на грудень 2015 (далі - Договір).
4.2. Пунктами 1.1 - 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього Договору. Постачальник передає Споживачу з 01.12.2015 до 31.12.2015 природний газ обсягом до 44,000 тис. куб. м.
4.3. В пункті 6.1 Договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
4.4. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Споживачем пункту 6.1 Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
4.5. Згідно з пунктом 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, установлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
4.6. Пунктом 12 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
4.7. Судами установлено, що на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем отримано природний газ за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 131 054,52 грн.
4.8. Однак відповідач свої обов`язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу належним чином не виконав.
4.9. При цьому господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач після звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами сплатив суму основного боргу, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 577 від 07.12.2018 про оплату 131 054,52 грн основного боргу. Разом з тим, відповідач просив зменшити пеню до 95 відсотків, а поданими уточненнями до клопотання від 11.03.2019 просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.
4.10. Урахувавши факт повної оплати відповідачем суми основного боргу, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, з огляду на відсутність предмета спору, на підставі пункту 2 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 131 054,52 грн.
4.11. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки, як установлено судами, сторони в пункті 10.3 Договору передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
4.12. Господарські суди, перевіривши наявні у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних, зазначили, що такі розрахунки здійснені правильно, а тому дійшли висновку, що вимоги про стягнення 10 588,90 грн трьох відсотків річних та 40 869,82 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
4.13. Перевіривши розрахунок пені, господарські суди зазначили, що він є правильним та обґрунтованим. При цьому, урахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 13 146,63 грн (на 50%).