ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/370/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Рівненської області
у складі судді Церковної Н.Ф.
від 27.02.2019
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.
від 12.06.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_1, 3) ОСОБА_3
про визнання недійсним правочину щодо внесення майна до статутного капіталу
за участю представників:
від позивача: не з`явився.
від відповідача: не з`явився.
третьої особи 1: не з`явився.
третьої особи 2: не з`явився.
третьої особи 3: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне" (надалі - відповідач), в якому просило: визнати недійсним правочин, укладений між позивачем та відповідачем, оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна від 8 жовтня 2017, щодо передачі відповідачу у якості вкладу до статутного капіталу відповідача земельних ділянок, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером № 5610100000:01:029:0532 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87383156101); земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0533 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47780756101); земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0534 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87524856101); земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0535 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49911956101); земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0536 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50099156101); земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0537 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47904456101); земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0555 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 118337356101).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що з 16.08.2017 позивач є одноосібним власником семи земельних ділянок з кадастровими номерами, а саме: 5610100000:01:029:0537, 5610100000:01:029:0555, 5610100000:01:029:0532, 5610100000:01:029:0536, 5610100000:01:029:0535, 5610100000:01:029:0534 та 5610100000:01:029:0533. Водночас 2 лютого 2018 року позивачу стало відомо про те, що 11 грудня 2017 року на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 8 жовтня 2017 року, начебто укладеного між позивачем в особі його директора ОСОБА_4 та відповідачем, останньому були передані у власність вищенаведені належні позивачу земельні ділянки як внесок до статутного капіталу. Проте оскільки позивач в особі ОСОБА_4 . вказаного акту прийому-передачі від 8 жовтня 2017 року (який, на думку позивача, містить підроблений підпис його директора та підроблений відбиток печатки) не підписував та на переконання позивача останній не надавав своєї волі на вчинення правочину щодо внесення майна до статутного капіталу відповідача, жодних правочинів на здійснення переходу права власності на вищенаведені земельні ділянки не вчиняло та не уповноважувало своїх представників на вчинення таких дій, а також не схвалював відчуження вказаного майна та фактично не набувало жодних, у тому числі корпоративних, прав у зв`язку з вчиненням такого правочину. Відтак, позивач, посилаючись на статті 203, 215, 316, 328 Цивільного кодексу України, просив суд визнати недійсним правочин, оформлений актом прийому-передачі майна від 8 жовтня 2017 року.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
16.12.2016 позивач набув право вимоги боргу від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за Генеральною кредитною угодою від 28.09.2007 №014/89-07/560, за Кредитним договором від 28.09.2007 № 014/89-07/564, за Кредитним договором від 24.11.2009 № 014/89-07/1094/980, загальна сума боргу за якими склала 7244767 грн 07 коп.
У той же час на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між Третьою особою 1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено Договір іпотеки від 28.09.2007 № 014/89-07/560/1, зареєстрований в реєстрі за № 4553, Договір від 27.06.2008 № 1 про внесення змін до Договору іпотеки від 28.09.2007 № 014/89-07/560/1, зареєстрований в реєстрі за № 2359, Договір від 24.11.2009 року № 2 про внесення змін до Договору іпотеки від 28.09.2007 № 014/89-07/560/1, зареєстрований в реєстрі за № 2679.
16.12.2016 позивачем було укладено договори про відступлення права вимоги, за якими до позивача перейшли усі права від АТ "Райффайзен Банк Аваль" як кредитора та іпотекодержателя майна за всіма договорами, які були укладені з ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Після реєстрації права позивача як іпотекодержателя майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також у зв`язку з несплатою боржниками наявної у них заборгованості, позивачем в рахунок погашення вищенаведеного боргу було звернуто стягнення на сім земельних ділянок з кадастровими номерами: 5610100000:01:029:0537, 5610100000:01:029:0555, 5610100000:01:029:0532 5610100000:01:029:0536, 5610100000:01:029:0535, 5610100000:01:029:0534 та 5610100000 :01:029:0533, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, з матеріалів справи вбачається, що з 16.08.2017 позивач став одноосібним власником зазначених земельних ділянок з кадастровими номерами: 5610100000:01:029:0537, 5610100000:01:029:0555, 5610100000:01:029:0532, 5610100000:01:029:0536, 5610100000:01:029:0535, 5610100000:01:029:0534 та 5610100000:01:029:0533.
Разом з тим 02.02.2018 позивачу стало відомо про те, що 11.12.2017 на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 08.10.2017, начебто укладеного між позивачем в особі його директора ОСОБА_4 та відповідача, останньому були передані у власність вищенаведені належні позивачу земельні ділянки як внесок до статутного капіталу.
Позивач наголошував на тому, що вказаний акт прийому-передачі від 08.10.2017, який, на думку позивача, містить підроблений підпис його директора та підроблений відбиток печатки позивача, оскільки своєї волі на вчинення правочину щодо внесення майна до статутного капіталу відповідача не виявляло, жодних правочинів на здійснення переходу права власності на вищенаведені земельні ділянки не вчиняло та не уповноважувало своїх представників на вчинення таких дій, а також не схвалювало відчуження вказаного майна та фактично не набувало жодних, у тому числі корпоративних, прав у зв`язку з вчиненням такого правочину, у зв`язку з чим, звернувся за захистом порушеного, на його думку права (щодо вільного володіння майном) з позовом до суду про визнання недійсним правочину щодо внесення майна до статутного капіталу.
У матеріалах справи наявна копія рішення установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне", оформленого протоколом від 8 жовтня 2017 року № 1, за змістом якого засновники цієї юридичної особи: ОСОБА_2 та Товариство в особі його директора ОСОБА_7, вирішили заснувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне", затвердити його місцезнаходження та статут, призначити керівником цієї юридичної особи ОСОБА_2, а також визначити частки у статутному капіталі Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне" наступним чином: частка ОСОБА_2 становить 60000 грн 00 коп., що становить 60 % статутного капіталу, а частка Товариства становить 40000 грн 00 коп. (майновий внесок), що становить 40 % статутного капіталу. Майновий внесок формується за рахунок земельних ділянок кадастрові номери: 5610100000:01:029:0532, 5610100000:01:029:0533, 5610100000:01:029:0534, 5610100000:01:029:0535, 5610100000 :01:029:0536, 5610100000 :01:029:0537 та 5610100000: 01 : 029:0555.
У матеріалах справи також наявна копія вищенаведеного акту прийому-передачі нерухомого майна від 8 жовтня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до протоколу загальних зборів від 8 жовтня 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне" позивач, в особі директора Товариства Бакрова О .В., передає, а відповідач в особі ОСОБА_2, приймає у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне" сім земельних ділянок з кадастровими номерами: 5610100000:01:029:0532, 5610100000:01:029 : 0533, 5610100000:01 : 029 : 0534, 5610100000:01:029:0535, 5610100000:01:029:0536, 5610100000:01:029:0537 та 5610100000 :01 : 029:0555.
Вищевказані документи містять відомості про їх скріплення печаткою Товариства, а також про їх власноручне підписання з боку позивача ОСОБА_7 який на час складення цих документів перебував на посаді директора Товариства.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.02.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним правочин між позивачем та відповідачем, оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна від 08.10.2017, щодо передачі відповідачу у якості вкладу до статутного капіталу відповідача земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером № 5610100000:01:029:0532 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87383156101), земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0533 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47780756101), земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0534 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87524856101), земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0535 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49911956101), земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0536 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50099156101), земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0537 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47904456101) та земельної ділянки з кадастровим номером №5610100000:01:029:0555 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 118337356101).
Приймаючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з огляду на те, що згідно пункту 12.3 Статуту позивача питання визначення переліку основних засобів позивача, що підлягають відчуженню, створення дочірніх підприємств, філій, представництв, затвердження їх статутів, положень, а також надання згоди директору позивача на будь-яке відчуження/придбання, заставу, отримання в заставу або надання та прийняття в оренду, лізинг майна (рухомого та нерухомого), віднесено до виключної компетенції вищого органу позивача, яким є загальні збори його учасників.
Судами встановлено, що загальні збори учасників позивача не надавали згоди на створення відповідача, а також не погоджували внесення до статутного капіталу такої юридичної особи нерухомого майна позивача, а саме семи земельних ділянок.
В матеріалах справи відсутній, зокрема, відповідний акт грошової оцінки майна, а саме вищенаведених земельних ділянок, що були внесені до статутного фонду відповідача за спірним правочином, оформленим актом прийому-передачі від 08.10.2017. Разом з тим відомості про проведення такої оцінки, так само як і її конкретний розмір, не були визначені сторонами і в самому акті прийому-передачі нерухомого майна від 08.10.2017, що свідчить про невідповідність цієї господарської операції імперативним законодавчим приписам.
Суд першої інстанції зауважив, що інформація, викладена у протоколі установчих зборів засновників відповідача від 8 жовтня 2017 року № 01 щодо оцінки розміру частки позивача в сумі 40000 грн 00 коп. і здійснення її формування за рахунок передачі у власність відповідача семи земельних ділянок у місті Рівне, оціночна вартість яких становить 2127911 грн 00 коп., додатково свідчить про те, що вказаний правочин позивачем не укладався, оскільки його укладення на таких умовах явно суперечить інтересам позивача.
За змістом нормативних законодавчих приписів внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного капіталу товариства прирівнюється до продажу або іншого відчуження, адже внаслідок внесення нерухомого майна до статутного капіталу іншої юридичної особи відбувається перехід права власності на таке нерухоме майно до цієї юридичної особи.
Відтак, суди дійшли висновку, що оформлення актом прийому-передачі нерухомого майна від 8 жовтня 2017 року дій сторін з приймання-передачі цього нерухомого майна (земельних ділянок) з власності позивача у власність відповідача, спрямованих на припинення позивачем прав і обов`язків власника наведених земельних ділянок і одночасне набуття відповідачем прав і обов`язків власника цього майна, підпадає під ознаки правочину, адже являє собою більш широке поняття, ніж власне фіксація виконання будь-якого правочину відповідним актом.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
ОСОБА_1 24.06.2019 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.02.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 918/370/18, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Рівненської області від 27.02.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019. Ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю Товариству з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне" про визнання недійсним правочину щодо внесення майна до статутного капіталу.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що рішення та постанова є незаконними, необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, тому такі судові рішення підлягають скасуванню.
Скаржник зазначає, що позивачем при зверненні до суду було обрано невірний спосіб захисту його прав, оскільки акт прийому-передачі майна до статутного капіталу не є правочином і не може бути визнаний недійсним. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують підробку підпису директора позивача та відтиску печатки позивача на спірному акті прийому-передачі майна від 8 жовтня 2017 року.
Висновок експерта від 28.12.2018 №1.1-318/18 судово-почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №12018180000000229 може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в сукупності з іншими доказами, а не висновок експерта.
Сучасна судова практика виводить акти приймання- передачі з-під дії статті 202 Цивільного кодексу України, тобто вказує не те, що акт приймання-передачі не є правочином, тому судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 202, 203, 215 ЦК України.
Судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України, а також порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 98, 269 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.