Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа 752/22041/16-ц
провадження № 61-28651св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Шкірая М. І. від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В., від 21 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОПТ Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання недійсним кредитного договору.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 05 березня 2008 року між нею та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено кредитний договір № ML-003/071/2008, відповідно до умов якого Банк надав їй кредит у розмірі 481 110,00 грн зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого проценту в розмірі 1,99% та FIDR, строком до 05 березня 2023 року, а вона зобов`язалася використати кредит за цільовим призначенням та повернути його частинами у порядку та у строки, визначені кредитним договором. Кредит надано на особисті потреби. Вказувала, що в умовах кредитного договору між сторонами визначено порядок надання і погашення кредиту, порядок внесення змін до його змісту. У додатку до вказаного кредитного договору, ЗАТ "ОТП Банк" викладено графік погашення заборгованості. Вважала, що при укладенні кредитного договору, Банк не дотримав та грубо порушив встановлені Законами вимоги діючого національного законодавства та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідними для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду; Банк в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які обумовлено та узгоджено між сторонами кредитного правочину в його умовах. Зазначала, що при укладенні договору вона була позбавлена фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору, і при його укладенні мала можливість погодитися лише на ті умови, які запропонував Банк щодо істотних умов договору та відсоткової ставки. Крім того, вказувала, що до суду звернулася після того, як дізналася, що її право порушено. Просила суд визнати недійсним кредитний договір, укладений 05 березня 2008 року між нею та відповідачем № ML-003/071/2008. Вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено достатніх доказів на підтвердження визнання недійсним кредитного договору № ML-003/071/2008, а саме: не доведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання договору недійсним. Вказав, що оскільки кредитний договір є двостороннім правочином, то його підписанням позичальник підтверджує своє ознайомлення із умовами договору та висловлює згоду на такі умови. Крім того, зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в задоволенні позову. Однак сторона відповідача не заявляла про застосування строку давності, тому в суду відсутні підстави для його застосування.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи в їх сукупності та ухвалив законне рішення, при цьому обґрунтовано спростував доводи позивача щодо порушення вимог закону судом першої інстанції, який не визнав кредитний договір недійсним, пославшись на те, що позивач ознайомлена з умовами кредитування, зокрема, щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення, тощо, з орієнтованою сукупною вартістю кредиту, відомостями щодо процентної ставки, мінімальної щомісячної суми платежу та строку кредитування. Про що свідчить підпис ОСОБА_1 на оспорюваному договорі.
Також суд апеляційної інстанції спростував доводи ОСОБА_1 про те, що вона не могла внести пропозиції про зміну умов договору, оскільки нею не надано доказів звернення до банку з пропозицією про внесення змін та/або доповнень до оспорюваного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанції ухвалили рішення, без встановлення фактичних обставин справи, тому вони не є законними та необґрунтованими. Вказує, що в момент підписання кредитного договору між сторонами, вона була ведена в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та ставки по процентам. Вказує, що даний правочин, вчинено із використанням нечесної підприємницької практики, тому він є недійсними.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21 листопада 2017 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 березня 2008 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-003/071/2008.
Із частини № 1 кредитного договору встановлено, що сторони погодили, що банк надасть ОСОБА_1 кредит у розмірі 481 110 грн строком до 05 березня 2023 року із сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента в розмірі 1,99% річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Повернення кредиту здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів, погашення тіла кредиту та процентів до 23 числа кожного місяця згідно додатку № 1 до договору.
Згідно пункту 7.4 кредитного договору №ML-003/071/2008, детальний розпис сукупності вартості кредиту визначається банком у додатках до цього договору.
Із анкети-заяви фізичної особи на отримання іпотечного кредиту, підписаної ОСОБА_1, встановлено, що підписанням цієї анкети-заяви вона підтвердила, що банк надав їй у письмовій формі та в повному об`ємі інформацію, передбачену пунктом другим статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01 грудня 2005 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЗАТ "ОТП Банк" суму боргу за кредитним договором № ML-003/071/2008 від 05 березня 2008 року в розмірі 587 752,19 грн, вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення набрало законної сили 03 жовтня 2012 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.