Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 450/624/15-ц
провадження № 61-41096 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач -ОСОБА_3 ;
представники відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 18 липня 1998 року по 2012 рік вона заходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За час шлюбу ними було набуто майно -будинок по АДРЕСА_1, земельну ділянку для обслуговування будинку, приватне підприємство "Асторія" (далі - ПП "Асторія"), автомобіль "NISSAN TIIDA 1.6", 2008 року випуску. Згоди про поділ зазначеного майна вони не дійшли.
Зазначала, що 03 липня 2008 року відповідач подарував їй половину будинку по АДРЕСА_1 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд поділити майно, яке належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності наступним чином: виділити їй 1/4 частину будинку по АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_3, та 1/4 частину земельної ділянки для обслуговування будинку, кадастровий номер 01:08:458:00317; 1/2 частину статутного капіталу ПП "Асторія", який станом на 28 листопада 2011 року становив 180 250 грн; 1/2 частину майна ПП "Асторія", яке складається з нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 ; 1/2 частину вартості автомобіля NISSAN TIIDA 1.6", 2008 року випуску; виділити ОСОБА_3 1/4 частину будинку по АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_3, та 1/4 частину земельної ділянки для обслуговування будинку, кадастровий номер 01:08:458:00317; 1/2 частину статутного капіталу ПП "Асторія", який станом на 28 листопада 2011 року становив 180 250 грн; 1/2 частину майна ПП "Асторія", яке складається з нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 ; 1/2 частину вартості автомобіля "NISSAN TIIDA 1.6", 2008 року випуску.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 59 533,50 грн грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу марки "NISSAN TIIDA 1.6", 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 не є майном, набутим у шлюбі, та не підлягає поділу, оскільки вказаний будинок побудований до укладення шлюбу з позивачем. При цьому суд посилався на матеріали витребуваної інвентаризаційної справи № 5/41, в якій наявні відомості, що спірний будинок побудовано у 1997 році, а тому право власності на вказаний будинок виникло у відповідача у 1997 році, а не з моменту державної реєстрації у 2005 році, яка є лише засвідченням вже набутого права відповідача на спірний будинок. Також судом враховано, 03 липня 2008 року відповідач передав у дар позивачу 1/2 частину спірного житлового будинку.
Посилаючись на те, що за нормою статті 120 ЗК України набуття права власності на земельну ділянку є похідним від права власності на житловий будинок, для будівництва та обслуговування якого земельну ділянку було надано, та судом було встановлено, що таке майно не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість поділу і земельної ділянки для обслуговування 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову в частині виплати 1/2 частини розміру статутного капіталу та вартості майна ПП "Асторія", суд посилався на вимоги статей 55, 112 ГК України, 115, 116, 147 ЦК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) та виходив з того, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні юридичної особи - суб`єкта господарювання, це майно належить цьому суб`єкту господарювання на праві власності. Той з подружжя, хто є засновником цього суб`єкта господарювання набуває корпоративні права, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону. Інший з подружжя набуває право вимоги виплати йому частини доходів цього суб`єкта господарювання за умови доведення ним обставин, які підтверджують внесення вкладу до статутного фонду за рахунок спільного майна подружжя, за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім`ї. При цьому, поділ між подружжям статутного фонду підприємства та визнання за іншим з подружжя, який не є і не був учасником цього підприємства, права на певну частку у статутному фонді підприємства не передбачене чинним законодавством. Суд зазначав, що ПП "Асторія" було зареєстроване 23 жовтня 2000 року, засновником підприємства є ОСОБА_3 . За договором купівлі-продажу будівель шляхом викупу від 26 липня 2001 року № 474, укладеного між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ПП "Асторія", підприємству передано у власність нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_2,при цьому стороною позивача не було надано доказів на підтвердження факту внесення коштів ОСОБА_1 до статутного фонду ПП "Асторія" за рахунок спільного майна подружжя, що виключає можливість для задоволення позову у цій частині.
Також судом першої інстанції встановлено, що 02 червня 2008 року було придбано автомобіль "NISSAN TIIDA 1.6", 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4, який на час вирішення спору було відчужено. Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи 31 травня 2016 року № 4569 ринкова вартість вказаного автомобіля становила 119 067,00 грн. Згоди відповідачу на відчуження вказаного автомобіля позивач не надавала. Суд вважав доведеним факт придбання відповідачем автомобіля під час перебування у шлюбі за спільні з позивачем кошти, а тому ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що сторони визнавали, що спірний будинок розпочатий будівництвом до 1993 року та в матеріалах інвентаризаційної справи на цей будинок наявні відомості щодо року його побудови, а саме 1997 рік, тобто, до укладення шлюбу між сторонами. Апеляційний суд вважав вірним висновок суду першої інстанції про те, що 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 не є майном, набутим у шлюбі, та не підлягає поділу, а державна реєстрація спірного будинку у 2005 року є лише засвідченням факту права власності відповідача на спірний будинок, яке виникло у нього у 1997 році. Також суд звернув увагу на те, що відносно незакінченого будівництвом будинку мати ОСОБА_3 склала заповіт на його користь, а 03 липня 2008 року відповідач передав у дар позивачу 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 .
Також апеляційний суд виходив з того, що згідно державного акту на право власності на спірну земельну ділянку від 10 квітня 2008 року ця земельна ділянка набута ОСОБА_3 у власність у порядку приватизації, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя (сторін) і не може бути предметом поділу, як майно подружжя.
Крім того, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 є власністю ПП "Асторія" і поділу, як майно подружжя, не підлягають. Позивачем не надано доказів на підтвердження внесення нею коштів до статутного фонду ПП "Асторія" за рахунок спільного майна подружжя.
В частині поділу автомобіля рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 450/624/15-ц із Пустомитівського районного суду Львівської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у частині незадоволених позовних вимог. Зазначала, що позиція судів щодо виникнення у відповідача права власності на спірний житловий будинок у 1997 році не відповідає нормам чинного законодавства, а саме статті 331 ЦК України. Крім того, відповідачем не доведено факту завершення будівництва спірного житлового будинку у 1997 році; зазначала, що будівництво вказаного будинку тривало до 2005 року, усі ремонтно-будівельні роботи подружжям виконувались спільно, з використанням спільно зароблених коштів та спільних зусиль. Вказувала, що мала значні доходи від підприємницької діяльності, які використовувались для проведення ремонтно-будівельних робіт. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що незакінчений будівництвом спірний будинок успадкований відповідачем після смерті його матері, вважала необгрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка набута відповідачем у власність у порядку приватизації, а житловий будинок - шляхом здачі його в експлуатацію, а не через спадкування після смерті матері відповідача. Також зазначала, що у зв`язку з поділом 1/2 частини спірного житлового будинку, земельна ділянка для обслуговування вказаного будинку підлягає поділу у рівних частинах між сторонами, проте, судами у порушення положень статей 377 ЦК України та статті 120 ЗК України прийнято незаконне судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про поділ земельної ділянки. Вказувала, що редакція статті 57 СК України, якою передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, у тому числі, житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України, набула чинності лише 13 червня 2012 року, а тому майно, набуте у власність одним із подружжям у порядку приватизації до 13 червня 2012 року, має визнаватися спільною сумісною власністю подружжя.
Зазначала, що нею надані належні докази зайняття підприємницькою діяльністю та отримання за результатами цієї діяльності значних доходів, які використовувались виключно в інтересах сім`ї, а також докази збільшення статутного капіталу ПП "Асторія"у цей період, на що суди не звернути уваги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині виплати на її користь 1/2 частини розміру статутного капіталу та вартості майна ПП "Асторія".
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1998 року, який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 березня 2012 року (а.с. 5 т. 1).
Згідно до договору дарування від 03 липня 2008 року відповідач передав у дар позивачу 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 94 т. 1).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого від 10 квітня 2008 року на підставі рішення Солонківської сільської ради від 20 березня 2007 року № 152, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 01:08:458:00317 (а.с. 10 т. 1).
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, 23 жовтня 2000 року було зареєстровано ПП "Асторія", засновником якого є ОСОБА_3 .
Згідно до договору № 474 купівлі-продажу будівель шляхом викупу від 25 липня 2001 року, укладеному між управлінням ресурсів Львівської міської ради та ПП "Асторія", останнє придбало нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_2 (а.с. 69-70 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.