Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 569/15080/17
провадження № 61-40516св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2018 рокуу складі судді Кучиної Н. Г. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Григоренка М. П., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу про поновлення на роботі та про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що з 30 березня 1978 року вона була прийнята на роботу на посаду майстра виробничого навчання Рівненського кооперативного технічного училища, в подальшому була прийнята на посаду майстра виробничого навчання в Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж і наказом від 31 серпня 2017 року№ 190-о/с була звільнена у зв`язку із скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Звільнення вважала незаконним, оскільки, на її думку, фактичного скорочення чисельності штату працівників на підприємстві не було; її було звільнено без персонального попередження про звільнення за два місяці, не було враховано її переважного права на залишення на роботі; їй не було запропоновано переведення на іншу роботу, тому вважала, що вона має бути поновлена на попередній роботі та їй повинен бути оплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі наданих та досліджених судом доказів, зокрема наданих штатних розписів Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці. Доказів, які б підтверджували, що позивач користувалась переважним правом на залишення на роботі позивачем суду не надано та в ході судового розгляду таких обставин не встановлено. На підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору існувала одна вакантна посада прибиральниці, яка була запропонована позивачу, проте остання відмовилась від запропонованої їй посади. Будь-яких доказів, що підтверджували наявність інших вакансій чи посад в коледжі, які могли бути запропоновані позивачу, також представником позивача не надано та в ході судового розгляду не здобуто. Відповідачем було взято згоду профспілкового комітету на розірвання трудового договору з позивачем і її звільнення було проведено з 04 вересня
2017 року, тобто у межах строків, передбачених статтею 43 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовуОСОБА_1 є законними та обґрунтованими. Судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства, позивачці була запропонована інша робота прибиральниці, єдина вакантна посада, що існувала на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору і ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої їй посади, що підтверджується відповідним актом. Судом не було встановлено обставин про те, що відповідач мав змогу запропонувати їй роботу викладача. У перший робочий день, який слідував за періодом тимчасової непрацездатності, відповідачем було отримано згоду виборного органу первинної профспілкової організації, про що свідчить витяг з протоколу № 7 від 30 серпня 2017 року. Зважаючи на те, що звільнення позивачки відбулося 04 вересня 2017 року, місячний строк з дня отримання згоди профспілкової організації і по день її фактичного звільнення апеляційним судом було визнано таким, що не був порушений роботодавцем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що матеріали справи не містять доказів про зміни у штатному розписі відповідача на час її звільнення, що обов`язки майстра виробничого навчання фактично були передані іншому працівнику, а новий штатний розпис було введено у дію після її звільнення, й пропозиція щодо зазначеної вакантної посади була формальною, а також при її звільненні не було враховано її переважне право залишення на роботі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Рівненського міського суду Рівненської області зазначену цивільну справу.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому було зазначено, що вказана касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті згідно норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Копейка Н. А. згідно наказу від 29 березня 1978 року № 72 була прийнята на роботу до Рівненського кооперативного технічного училища на посаду майстра виробничого навчання з 30 березня 1978 року, а в подальшому, після декількох переведень, працювала на цій же посаді з 01 вересня 2001 року згідно наказу Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу від 01 вересня 2001 року № 1 (а. с. 37-39).
Наказом директора Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу від 06 червня 2016 року №16-о/д "Про зміни в штатному розписі коледжу та скорочення чисельності працівників", враховуючи зміни в організації навчальної та виробничої практик в групах робітничих професій у зв`язку з тим, що на базах практики працюють з учнями керівники від баз практики, майстри виробничого навчання участі не приймають, виробничу практику учні проходять по місцю проживання (без участі майстрів виробничого навчання), практичні і лабораторні заняття проводять викладачі спецдисциплін, а також в червні місяці закінчується термін навчання робітничих професій, з метою оптимізації чисельності працівників, скорочення витрат на утримання штату працівників, пов`язаних із суттєвим зменшенням контингенту студентів та учнів, неповної комплектації груп, підвищенням заробітної плати, збільшенням витрат оплати комунальних послуг було наказано провести скорочення майстрів виробничого навчання, затверджено штатний розпис працівників коледжу з 15 серпня
2017 року з врахуванням пункту 1 цього наказу, попереджено працівників коледжу про можливе наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП Українизгідно з додатком 1 (а. с. 6).
Відповідно додатку № 1 до наказу від 06 червня 2017 року № 16-о/д майстер виробничого навчання ОСОБА_1 попереджалася про можливе наступне вивільнення (а. с. 73).
Згідно протоколу від 13 червня 2017 року № 5 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації коледжу, було надано згоду на розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Рівненським кооперативним економіко-правовим коледжом (а. с. 23).
Відповідно акту від 14 червня 2017 року № 1, ОСОБА_1 відмовилась ознайомитись письмово з наказом від 06 червня 2017 року № 16-о/д "Про зміни в штатному розписі коледжу та скорочення чисельності працівників", поставити в додатку № 1 до цього наказу підпис про отримання попередження про скорочення штату та наступне звільнення з роботи, у зв`язку із скороченням її посади і про неможливість подальшого її працевлаштування (а. с. 24).
У позовній заяві позивачка не заперечувала той факт, що вона відмовилась підписувати попередження про можливе наступне вивільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України(а. с. 1, абз. 2).
Відповідно до витягу з протоколу від 30 серпня 2017 року № 7 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації коледжу, останнім було надано згоду на розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Рівненським кооперативним економіко-правовим коледжом за пунктом 1 статті 40 КЗпП Україниз наданням гарантій і компенсацій, передбачених законодавством України (а. с. 26).
Судом також встановлено, що 31 серпня 2017 року, на підставі наказу №188-о/с, ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду прибиральниці, однак вона відмовилася (а. с. 27).