Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 288/1276/15-ц
провадження № 61-9683св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів:
Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Широкової Я. В., від 30 червня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю та виділення їй у власність 1/2 частку житлового будинку.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона з 05 серпня 1999 року
до 18 листопада 2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
За час перебування у шлюбі за рахунок спільних коштів було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_1.
Після розірвання шлюбу її частка, як співвласника, в натурі не була виділена, оскільки вони продовжували спільно проживати у вказаному будинку з ОСОБА_2 як одна сімʼя, вели спільне господарство, були повʼязані спільним побутом. Потреби у поділі житлового будинку не було.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Після смерті ОСОБА_2. відкрилась спадщина, до складу якої увійшов зазначений будинок.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2. є діти померлого - відповідачі по справі, які не визнають її прав на вказаний житловий будинок, як співвласника.
Нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у звʼязку з тим, що на час смерті ОСОБА_2. вона не перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі.
Посилаючись на вказані обставин, з урахуванням уточнення позовних вимог від 19 січня 2016 року, просила суд:
- визнати житловий будинок АДРЕСА_1 обʼєктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_2., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, як такий, що був набутий ними під час шлюбу;
- виділити їй у власність 1/2 частку зазначеного житлового будинку, як належну частку із майна, що є обʼєктом спільної сумісної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області
від 03 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1. у власність 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, як частку із майна, що є обʼєктом спільної сумісної власності.
У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що будівництво спірного житлового будинку АДРЕСА_1 розпочато до укладення шлюбу ОСОБА_2. та ОСОБА_1., однак протягом понад чотирьохрічного подружнього життя житловий будинок добудовано за спільні кошти та спільною працею подружжя, тобто набуто у спільну сумісну власність.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 обʼєктом спільної сумісної власності ОСОБА_1. та ОСОБА_2. суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не є стороною у процесі та у звʼязку із смертю не має цивільної право- та дієздатності, з огляду на вимоги статей 25, 30 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2. задоволено, рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу із ОСОБА_1. за свої особисті кошти, на відведеній йому земельній ділянці, було зведено двоповерховий житловий будинок із залізобетонним перекриттям, міжкімнатними перегородками на першому поверсі, дахом і покрівлею. Факт істотного збільшення вартості спірного будинку за час шлюбу із ОСОБА_1. внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох позивачем не доведено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 288/1276/15-ц з місцевого суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 288/1276/15-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1. мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Вважала, що набуття майна під час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що в свою чергу означає відсутність обовʼязку доводити наявність права спільної сумісної власності на 1/2 частку спірного житлового будинку набутого у шлюбі, оскільки ця частина будинку належить сторонам на праві спільної сумісної власності незалежно від того на чиє імʼя із колишнього подружжя здійснена реєстрація прав.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2. та ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1., в якому вони посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Наголошували на тому, що житловий будинок АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю їх батька ОСОБА_2., який помер 19 лютого
2015 року, оскільки побудований за його особисті кошти на власній земельній ділянці.
Відповідач ОСОБА_3 звертала увагу касаційного суду, що ОСОБА_1. в касаційній скарзі не зазначено, які норми матеріального права судом апеляційної інстанції застосовано не правильно, та які норми процесуального права порушені.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету від 26 травня 1993 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на виконання робіт з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Термін закінчення робіт до 26 травня 1996 року.
На підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської сільської ради
від 11 лютого 1994 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 1992 га, яка розташована на території
села Камʼянка Камʼянської сільської ради для обслуговування житлового будинку.
Відповідно до договору купівлі-продажу акцій від 21 вересня 1994 року ОСОБА_2 продав акції на суму 12 510 440 карбованців.
21 грудня 1998 року за договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 продав за 37 000 грн належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2.
Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 182 від 08 травня 2003 року житловий будинок АДРЕСА_1, який належить
ОСОБА_2, прийнято в експлуатацію.
13 травня 2003 року на підставі рішення Камʼянської сільської ради
від 31 березня 2003 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1. Розмір
частки 1/1.
09 червня 2003 року право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано в ДКП Бердичівське міськрайонне бюро технічної інвентаризації.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з
05 серпня 1999 року по 18 листопада 2003 року.
Апеляційний суд вважав встановленим, що на час реєстрації шлюбу із
ОСОБА_1., ОСОБА_2 за свої особисті кошти на відведеній йому земельній ділянці було зведено двоповерховий житловий будинок із залізобетонним перекриттям, міжкімнатними перегородками на першому поверсі, дахом і покрівлею. На момент введення будинку в експлуатацію та отримання свідоцтва про право власності на будинок від 13 травня 2003 року площа будинку не збільшилась порівняно з тією, яка існувала на момент укладення шлюбу між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 (05 серпня 1999 року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори в Житомирській області 23 вересня 2015 року за № 345/0214 ОСОБА_1. відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки на момент смерті ОСОБА_2. вона не перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.