Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 520/15175/13-ц
провадження № 61-33834св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області в складі суддів: Гірняк Л. А., Таварткіладзе О. М., Сєвєрова Є. С., від 03 серпня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, усунення від спадщини та визнання права власності.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка - ОСОБА_4, яка 02 березня 2013 року на її ім`я склала заповіт. При подачі заяви про прийняття спадщини вона довідалась, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року тітка склала ще один заповіт на ім`я іншої племінниці - ОСОБА_2 , згідно з яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, ОСОБА_4 заповіла відповідачу.
Посилаючись на те, що тітка багато хворіла, потребувала стороннього догляду вважає, що заповіт складений 29 травня 2013 року під впливом обману з боку відповідача та посилаючись на вимоги статті 203 ЦК України просила задовольнити позовні вимоги. Одночасно зазначала, що заповіт не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлений ним та є фіктивним.
Крім того, позивачка зазначала, що відповідач ухилилась від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, котра потребувала стороннього догляду, а тому з підстав статті 1224 ЦК України просила усунути відповідача від права спадкування.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 в порядку статті 31 ЦПК України у відповідній редакції змінила підстави позову та зазначила, що заповіт складений 29 травня 2013 року не був підписаний ОСОБА_4 . При цьому зазначала про те, що ОСОБА_2 не виконала зобов`язань щодо укладення договору довічного утримання, який був між ними розірвано 26 червня 2009 року.
Позивач зазначала, що оригінали документів на квартиру втрачені.
Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати заповіт від 29 травня 2013 року, який ОСОБА_4 склала на користь ОСОБА_2 недійсним, усунути останню від спадщини та визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею - 21,8 кв.м, загальною - 40,8 кв.м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Шенцевої О. П. від 07 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт від 29 травня 2013 року, складений Потаніною М. А. на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу - Диким С. П.
ОСОБА_2 усунено від спадкування спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею - 21,8 кв.м, загальною - 40,8 кв.м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 тяжко хворіла, не могла самостійно виходити з квартири, а ОСОБА_2 не мала змоги надавати їй допомоги, так як не проживає в м. Одесі . При цьому, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи зазначено про вплив на виконавця якихось збиваючих факторів, якими могли бути штучні, зроблені іншою особою з наслідуванням почерку ОСОБА_4, що узгоджується з показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також установлено, що відповідач не надавала необхідної допомоги ОСОБА_4 та взагалі не цікавилася її станом здоров`я, що дає підстави для задоволення вимог про усунення відповідача від спадкування після померлої.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року скасовано.
В позові ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно висновку № 6118/02 від 29 червня 2016 року проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи вирішити питання, чи самою ОСОБА_4 або іншою особою (особами) вчинені підписи від імені заповідача у спірному заповіті не виявилося можливим, зокрема, через те, що зразків почерку ОСОБА_4, наданих для проведення експертного дослідження недостатньо для вирішення питань, визначених в ухвалі суду про призначення експертизи. Крім того, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребує, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але умисно не вчиняла необхідних дій. Позивач не надала судам жодного доказу того, що ОСОБА_4, перебуваючи в безпорадному стані, потребувала допомоги саме від відповідача, а ОСОБА_2 мала можливість надавати необхідну допомогу, однак умисно ухилялась від надання такої допомоги ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про відмову у позові. Покладення в основу рішення апеляційного суду змісту експертизи про неможливість надання висновку щодо питань, поставлених на дослідження, є недостатнім. Висновками відповідної експертизи не доведено, що заповіт підписала саме заповідач. Апеляційний суд невірно дослідив висновки судово-почеркознавчої експертизи. Померла взагалі не знала про існування заповіту. Крім того, померла потребувала сторонньої допомоги, які відповідач не надавала.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзиви на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. указано, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 завжди були гарні стосунки, остання піклувалась за померлою, допомагала ліками та продуктами. Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. У відзивах на касаційну скаргу заявники просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 02 березня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1, яким заповідала їй усе своє майно.
29 травня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2, яким заповідала їй усе своє майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Позивач та відповідач є онуками померлої.
Після смерті останньої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 хворіла, у зв`язку із чим самостійно не могла себе обслуговувати та потребувала стороннього догляду та допомоги.
Відповідно до висновку № 6118/02 від 29 червня 2016 року судово-почеркознавчої експертизи вирішити питання чи виконані: рукописні записи "Потаніна" у наданих на експертизу першому і другому примірнику заповіту від 29 травня 2013 року; рукописний текст " ОСОБА_4 " в реєстрі нотаріальних дій за 2013 рік; підписи від імені ОСОБА_4 у вигляді " ОСОБА_8 " у наданих на експертизу першому та другому примірниках заповіту від 29 травня 2013 року, зареєстрованих в реєстрі під № 622 та реєстрі нотаріальних дій за 2013 рік - самою ОСОБА_4 або іншою особою (особами), не є можливим з причин, викладених у пункті 1 дослідницької частини висновку.
Крім того, в указаному висновку № 6118/02 від 29 червня 2016 року зазначено, що з причин, викладених у пункті 2 дослідницької частини висновку неможливо вирішити питання, викладені в ухвалі суду - чи виконані рукописні записи: "Цей заповіт прочитаний мною вголос та підписано власноруч, зміст його мені зрозумілий та відповідає моїй волі", розміщені у змісті заповіту; " ОСОБА_4 ", розміщений в графі "підпис" - у першому і другому примірниках заповіту від 29 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу Диким С. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 622, ОСОБА_4 або іншою особою (особами).
Згідно описової частини висновку зразків почерку ОСОБА_4, наданих для проведення експертного дослідження, недостатньо для вирішення питань, викладених в ухвалі суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.