Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 397/684/17
провадження № 61-28613св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н",
третя особа - Відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2017 рокуу складі колегії суддів: Черненко В. В., Кіселика С.А., Дьомич Л.М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (далі - ТОВ "Агроконтракт-Н", Товариство), третя особа - Відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області (далі - Відділ Держгеокадастру), про визнання недійсними пунктів договорів оренди земельних ділянок, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,30 га, а ОСОБА_2 - власником земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 5,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. 03 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством, а також між ОСОБА_2 та Товариством були укладені договори оренди земельних ділянок № 57 та № 71 відповідно, за якими вони передали у платне користування відповідачу належні їм земельні ділянки строком на 10 років. 03 березня 2017 року вони письмово повідомили відповідача про небажання продовжувати орендні відносини після 2017 року та про намір самостійно обробляти земельні ділянки, на що отримали відмову, мотивовану тим, що строк дії договорів оренди починається після їх державної реєстрації, яка була проведена 15 грудня 2010 року, а не з моменту їх укладення. Ознайомившись у приміщенні Відділу Держгеокадастру із вказаними правочинами, вони дізналася, що зміст пункту 9 договорів оренди не відповідає їх редакціям, які були узгоджені сторонами під час підписання угод, а саме: замість "договір укладено на 10 років. Дія договору закінчується 03 грудня 2017 року" зазначено "договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації". Вважали, що орендар підмінив перші сторінки договорів, змінивши без їх згоди зміст вищевказаного пункту. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним пункт 9 договорів оренди земельних ділянок в частині "починаючи з дати його державної реєстрації".
В запереченні на позовну заяву ТОВ "Агроконтракт-Н" зазначило, що доводи позивачів та їх представника про те, що перші аркуші договорів були замінені, не підтверджені жодними доказами, є безпідставними та необґрунтованими. Пунктом 9 оспорюваних договорів встановлено, що договір укладено на 10 (десять) років, починаючи з дати його державної реєстрації. При цьому пунктом 43 оспорюваних договорів передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання та державної реєстрації. Посилання позивачів на те, що після державної реєстрації їм не було надано примірники договорів, не відповідають дійсним обставинам, оскільки в журналі реєстрації договорів оренди земельних ділянок ТОВ "Агроконтракт-Н" по Родниківському відділенню містяться підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про отримання ними примірників договорів оренди № 57 та № 71 відповідно. Оспорювані договори належним чином виконувалися ТОВ "Агроконтракт-Н", зокрема в частині виплати орендної плати і жодних заяв позивачів про порушення умов зазначених договорів Товариство не отримувало.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року у складі судді Мирошниченка Д. В. позов задоволено. Визнано недійсним пункт 9 договору № 57 оренди земельної ділянки від 03 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Агроконтракт-Н", зареєстрованого 15 грудня 2010 року Олександрівським офісом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за № 041037900145, - в частині "починаючи з дати його державної реєстрації". Визнано недійсним пункт 9 договору № 71 оренди земельної ділянки від 03 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Агроконтракт-Н", зареєстрованого 15 грудня 2010 року Олександрівським офісом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за № 041037900104, - в частині "починаючи з дати його державної реєстрації". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що здійснивши 15 грудня 2010 року державну реєстрацію договорів оренди спірних земельних ділянок, відповідач фактично збільшив строк їх дії до 13 років, що не відповідає домовленості сторін. Строк дії договору починається з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору та його підписання, а не з моменту державної реєстрації. Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс ЛТД" (далі - ТОВ "Імекс ЛТД") було надруковано перші аркуші договорів оренди у 2009 році, тобто після укладення правочинів і до їх державної реєстрації. Вказані обставини свідчать про заміну відповідачем перших сторінок договорів оренди і внесення змін до оспорюваного пункту без згоди позивачів. Встановити, який вигляд мали перші аркуші угод на час їх підписання і до їх заміни, неможливо.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Агроконтракт-Н" задоволено. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що строк дії договорів оренди починається після їх державної реєстрації, а не з моменту укладення. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели, що внаслідок заміни першого аркушу відбулася зміна пункту 9 оспорюваних ними договорів щодо строку їх дії і що ці зміни не відповідають її волевиявленню при укладенні угод. Висновки суду першої інстанції, що відповідачем після підписання оспорюваних договорів позивачами перед направленням їх для проведення державної реєстрації було замінено перші аркуші договорів, є припущеннями. За таких обставин у суду не було правових підстав для визнання недійсним вказаного пункту в частині "починаючи з дати державної реєстрації".
Додатковим рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2017 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У вересні 2017 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2017 року, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 9 договорів оренди земельних ділянок. Наявними у справі доказами підтверджено, що у 2009 році орендар підмінив перші сторінки договорів, змінивши зміст вказаного пункту без згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Олександрівського районного суду Кіровоградської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 травня 2018 року справу № 397/684/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.