Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 758/9945/15-ц
провадження № 61-21434св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - публічне акціонерне товариство
"Альфа-Банк",
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, ухвалене у складі судді Супрун Г. Б., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Кирилюк Г. М.,
Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"
(далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказувало, що 07 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490067638, відповідно до умов якого останній отримав кредит на суму 13 873,24 доларів США строком до 07 травня 2015 року зі сплатою 13,50 процентів річних за користування грошовими коштами. Цільовим призначенням кредитних коштів є придбання транспортного засобу "Chevrolet Aveo", згідно з договором купівлі-продажу між
ОСОБА_1 та ТОВ "УкрАвтоЗАЗ-Сервіс" № 2192 від 24 квітня 2008 року.
В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 07 серпня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 7 043,23 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 151 317,43 грн, та заборгованість за процентами 96,83 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 080,30 грн.
У зв`язку із систематичним порушенням боржником обов`язків із повернення кредиту, відповідно до умов договору відповідачу нарахована неустойка у виді пені, яка станом на 07 серпня 2015 року складає 25 867,93 грн.
За таких обставин банк просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та відшкодувати судові витрати.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до
ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсними кредитного договору та договору застави.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що грошове зобов`язання за кредитним договором було виражене в іноземній валюті, що суперечить вимогам закону. Кредитор без повідомлення позичальника та укладення додаткової угоди в односторонньому порядку здійснив фінансову операцію, за якою він не отримав валюту взагалі. При цьому вважає, що йому завдано збитки, а банк додатково отримав незаконні прибутки.
Посилаючись на вказані порушення та надання кредиту в іноземній валюті без наявності у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також положення Закону України "Про захист прав споживачів", статей 203, 216, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив визнати недійсними кредитний договір № 490067638 від 07 травня 2008 року та договір застави від 07 травня 2008 року з моменту їх укладення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 490067638 від 07 травня 2008 року, яка станом на 07 серпня 2015 року складає: заборгованість за кредитом в розмірі 151 317, 43 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2 080, 30 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 07 січня 2015 року по серпень 2015 року включно в сумі 25 867,93 грн, а усього 179 265, 66 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та доведеності розміру заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Подільського районного
суду м. Києва від 22 вересня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного позову, посилаючись на його відповідність обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Також апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про залишення без задоволення зустрічного позову, вказавши, що позивачем не надано належних доказів недійсності договору та (або) його нікчемності, не встановлено таких обставин і судом апеляційної інстанції.
Апеляційний суд зазначив, що ризик валютних коливань на час укладення кредитного договору мають обидві сторони договору (кредитор і позичальник). Зміни на валютному ринку під час виконання кредитного договору не можуть бути визнані підставою для зміни або розірвання раніше укладеного договору або звільнення однієї із сторін від виконання взятих на себе зобов`язань, якщо сторона вважає, що такі зміни відбуваються не на її користь.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня
2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, а касаційну скаргу залишено без руху.
Заявою від 10 квітня 2017 року поданою на виконання ухвали суду,
ОСОБА_1 усунув недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 23 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи
№ 758/9945/15-ц з Подільського районного суду м. Києва та зупинено виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 758/9945/15-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Альфа-Банк" належним чином виконало зобов`язання за кредитним договором шляхом надання позичальнику коштів в іноземній валюті (долар США).
ОСОБА_1 вказував на неправомірне використання ПАТ "Альфа-Банк" найменування іншої юридичної особи - ЗАТ "Альфа-Банк". Він не переукладав із ПАТ "Альфа-Банк" кредитний договір та договір застави, тому вважав, що у нього не виникло зобов`язання щодо повернення грошових коштів ПАТ "Альфа-Банк".
Крім того посилався на те, що дана справа не підсудна суду загальної юрисдикцій, оскільки у пункті 11 кредитного договору міститься третейське застереження, за яким сторони домовились про вирішення спорів, що виникнуть за цим договором, Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз".
Крім того, банк в односторонньому порядку змінив строк дії кредитного договору, що є підставою для визнання цього договору недійсним.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 07 травня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490067638, за умовами якого банк надав позичальнику кредит та прийняв у заставу в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором транспортний засіб, а позичальник зобов`язався прийняти кредит та передати банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором предмет застави на наступних умовах: сума
кредиту - 13 873,24 долари США, номінальна процентна ставка - 13,5% річних; дата остаточного повернення - 07 травня 2015 року.
З пункту 3.4 кредитного договору суди встановили, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісії згідно умов договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.
Порядок надання кредиту сторони узгодили в пункті 2.7 кредитного договору, за умовами якого у разі надання кредиту в валюті кредиту - долар США: в день видачі кредитних коштів позичальник, на суму отриманого кредиту, здійснює продаж іноземної валюти через операційну касу банку по встановленому курсу банку на день здійснення операції. У день видачі кредитних коштів та не пізніше наступного банківського дня (для кредитів в іноземній валюті) перераховує кредитні кошти або виручені від продажу валюти кошти (у разі надання кредиту в іноземній валюті) за наступними реквізитами: у сумі 62 385 грн - на рахунок продавця
ТОВ "УкрАвтоЗаЗ-Сервіс" № НОМЕР_1, у відкритому акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" (МФО 300335, код ЄДРПОУ 32160371) з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу № 2192 від 24 квітня 2008 року; у сумі 4 484 грн - на рахунок страховика.
Судами встановлено, що відповідно до умов пункту 2.7 кредитного договору грошові кошти в сумі 62 385 грн були перераховані позивачем на рахунок ТОВ "УкрАвтоЗаЗ-Сервіс" № НОМЕР_1, у відкритому акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" (МФО 300335, код ЄДРПОУ 32160371) з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу
від 24 квітня 2008 року. Таким чином ОСОБА_1 придбав автомобіль за кредитні кошти.
19 листопада 2009 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490067638 від 07 травня 2008 року, яким врегулювано порядок повернення кредиту та сплати процентів.
Договором від 14 грудня 2010 року про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору № 490067638 від 07 травня 2008 року сторони змінили умови договору, визначивши строк дії договору до 07 травня 2018 року.
Крім того, договором від 04 лютого 2015 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 490067638 від 07 травня 2008 року сторони погодили порядок погашення простроченої заборгованості по сплаті процентів та основного боргу.
Судами встановлено, що відповідач не виконував свої зобов`язання з повернення кредиту належним чином, що призвело до утворення заборгованості за кредитом у розмірі 7 043, 23 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 151 317, 43 грн, заборгованості за процентами у розмірі 96, 83 доларів США, що за курсом НБУ складає
2 080,30 грн, та нарахування банком пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 07 січня 2015 року по серпень 2015 року в сумі 25 867,93 грн.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.