Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 296/4492/16-ц
провадження № 61-23328св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_5,
відповідачі: Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,
треті особибез самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової Л. Г.,
Шевчук А. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (далі - Корольовський ВДВС Житомирського МУЮ), державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі -
ДП "Інформаційний центр"), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 станом на 06 березня
2015 року.
Позов мотивовано тим, що з 26 липня 1980 року ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі сторони придбали як подружжя квартиру АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя, а тому у відповідності до статей 60, 61 СК України, статті 368 ЦК України, вважала, що у ОСОБА_5 виникло право власності на 1/2 частину спірної квартири.
На прилюдних електронних торгах із продажу вищевказаної квартири за зведеним виконавчим провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 74 754,68 грн, відповідно до протоколу
№ 59167 проведення електронних торгів по реєстраційному номеру лота 42674, що відбулися 06 березня 2015 року, які проводило ДП "Інформаційний центр" за поданням Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ, у порядку виконання даного зведеного провадження, був здійснений продаж спірної квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки продаж даної нерухомості здійснено за боргами, які виникли внаслідок виключно дій самого ОСОБА_3 (штрафи за скоєння адміністративних правопорушень) та боргів, які виникли внаслідок дій, не пов`язаних з інтересами родини, позивач вважала, що відповідачі не визнавали її право власності на 1/2 частини спірної квартири, продавши спірну квартиру в цілому, разом із часткою позивача та вчинили правочин щодо передачі у власність третій особі у справі - ОСОБА_4, що змусило її звернутися за захистом свого порушеного права власності до суду. Квартира належала подружжю як спільна сумісна власність, не розподілена в натурі, а тому вважала, що ОСОБА_5 незаконно позбавлена права власності на 1/2 частину спірної квартири.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_5 просила позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки Корольовського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2017 року, позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_5 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 станом на 06 березня 2015 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2017 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про право власності на спірне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не вирішив питання про залучення їх до участі в справі як співвідповідачів. Оскільки залучення співвідповідачів на стадії апеляційного розгляду справи неможливе, апеляційний суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
24 квітня 2017 року ОСОБА_5 засобами поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року.
При цьому посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини стосуються питання права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки заявлені позовні вимоги пред`явлені щодо визнання права власності за ОСОБА_5 станом на
06 березня 2015 року, в той час як власником спірного майна ОСОБА_4 став лише 26 березня 2015 року.
Зазначає, що підставою для скасування рішення апеляційної інстанції є факт відмови у задоволенні заяви про відвід суддів та ухвалення його колегією суддів, яка розглядала справу № 296/4492/16-ц із тим самим предметом спору, що дає підстави для сумніву в неупередженості й об`єктивності суду.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Справу № 296/4492/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши всі аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.