ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №802/966/15-а
адміністративне провадження №К/9901/6523/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 (судді: Загороднюк А.Г. (головуючий), Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) у справі №802/966/15-а за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства-фірми "Нормаль" до Вінницької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне мале виробничо-комерційне підприємство фірма "Нормаль" (далі - позивач, Підприємство) звернулась до суду з позовом до Вінницької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000372204.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним, оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності, тому у нього відсутній обовʼязок щодо сплати земельного податку та подання відповідної звітності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2015 (суддя Яремчук К.О.) у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що оскільки у Підприємства відсутні відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку у періоді, в який проводилася перевірка то позивач, як платник єдиного податку, не може бути звільнений від нарахування (сплати) та подання податкової звітності із земельного податку.
5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, позов Підприємства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
6. Суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу земельного податку, зважаючи на те, що межі земельної ділянки, якою користується Підприємство, не визначенні, а тому у відповідача відсутні правові підстави визначати площу такої земельної ділянки для обрахунку плати за землю без правовстановлюючих документів на власний розсуд, або з урахуванням правовстановлюючих документів попереднього землекористувача. Крім того, позивач є платником єдиного податку, використовує спірну земельну ділянку для провадження господарської діяльності та отримання прибутку, а відтак звільняється від сплати земельного податку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2015
8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобовʼязання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.12.2014 №426/2204/13301973, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01.04.2013 по 31.10.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- п. 286.1, п. 286.2 ст. 286, пп. 4 п. 297 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено земельний податок, що підлягає сплаті до бюджету за загальну суму 81 039,71 грн;
- п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України: не подання до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю за 2014 рік.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що платник єдиного податку звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності із земельного податку тільки у разі, якщо право власності (право постійного користування) на земельну ділянку, яка використовується для провадження господарської діяльності, належним чином оформлене, проте у Підприємства відсутні відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку у періоді, що перевірявся, а відтак позивач має нараховувати, сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Судами встановлено, що з 01.04.2013 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 15.03.2013 Серії А № 746199.
Земельну ділянку по вул. Гонти, 39а (в межах Вінниці) площею 10804 кв.м., на якій розташована будівля площею 1188,3 кв.м., що придбана відповідно до біржового контракту купівлі-продажу нерухомості від 15.04.1999 № у ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів", позивач використовує для провадження господарської діяльності. Вказане контролюючим органом не заперечувалось.
У періоді, за який проводилася перевірка, у Підприємства відсутні відповідні правовстановлюючі документи на вказану вище земельну ділянку. Позивач зазначив, що ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів", у якого було придбано земельну ділянку, користувався нею на підставі акта на право постійного користування серії Б № 000062.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначає, що суд неврахував того, що господарюючий субʼєкт - платник єдиного податку звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельно податку тільки у разі, якщо право власності (право постійного користування) на земельну ділянку, яка використовується для провадження господарської діяльності, належним чином оформлене.
11. Підприємство надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Земельний кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
12.1 Частини перша - друга статті 120.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обʼєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обʼєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
12.2. Стаття 126.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
13. Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
13.1. Пункт 269.1 статті 269.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
13.2. Пункт 269.2 статті 269.
Особливості справляння податку субʼєктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
13.3. Стаття 270.
Обʼєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
13.4. Пункт 286.1 статті 286.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
13.5. Пункт 286.2 статті 286.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовʼязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
13.6. Пункт 287.1 статті 287.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.