ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №823/1828/17
адміністративне провадження №К/9901/47473/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №823/1828/17
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, третя особа - Державна казначейська служба України - про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року, ухвалене в складі головуючого судді Кульчицького С.О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Твердохліб В.А., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (далі - ТУ ДСА в Черкаській області, відповідач), в якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії ТУ ДСА в Черкаській області щодо відмови у виплаті позивачу вихідної допомоги за останньою посадою, якою є посада судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у зв`язку із звільненням у відставку;
1.2. зобов`язати ТУ ДСА в Черкаській області виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою з розрахунку 24650 грн за місяць, усього на загальну суму 246500 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що обіймав посаду судді з 05 лютого 1993 року та з 22 вересня 2016 року був звільнений з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку.
2.1. Водночас при звільненні з посади відповідачем не було сплачено на його користь вихідну допомогу відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
2.2. Позивач зазначив, що до правовідносин, які виникли у зв`язку з його відставкою, не можуть застосовуватися норми Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ "Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VІІ), яким було виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
2.3. На переконання позивача, позбавлення його як судді права на вихідну допомогу є протиправним.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22 вересня 2016 року №1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
4. Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги у зв`язку з відставкою відповідно до частини першої статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
5. Листом від 08.11.2017 №1783-04/17 ТУ ДСА в Черкаській області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги, оскільки на момент його звільнення статтю 136 Закону №2453-VI, якою передбачалася виплата суддям вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, виключено згідно із Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII).
6. Уважаючи відмову відповідача у виплаті вихідної допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
8. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що датою виходу судді у відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про його звільнення з посади.
8.1. Водночас до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які були чинними на момент звільнення позивача з посади судді.
8.2. Оскільки на момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (22 вересня 2016 року) стаття 136 Закону №2453-VI втратила чинність, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 (десять) місячних заробітних плат за останньою посадою.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. 10 квітня 2018 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла вказана касаційна скарга.
10. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
11. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 червня 2019 року №644/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
13. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
15. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що набув право на відставку ще в 2006 році, тобто з часу, з якого його стаж роботи на посаді судді досяг двадцяти років.
15.1. Зазначена обставина, як уважає позивач, є єдиною умовою набуття права на відставку, тоді як подання заяви про звільнення є лише доказом реалізації цього права.
15.2. Позивач наголошує на тому, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законів, які були чинними на період набуття ним права на відставку.
15.3. Також позивач указує, що зміни, внесені до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", не можуть обмежувати його правомірні очікування та законне право отримати вихідну допомогу в зв`язку з відставкою.
15.4. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на висновки та установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
16. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно з пунктами 1- 5 статті 120 Закону №2453-VI (у редакції, чинній на момент винесення постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1515-VІІІ "Про звільнення суддів") суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
18. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
19. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом №2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
20. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
21. За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року №503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їхнього прийняття.
22. Відповідно до частин першої-третьої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ), на яку посилається позивач, було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
23. Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1992 року №4015-ХІІ, частину третю статті 43 Закону України "Про статус суддів" було викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
24. Водночас, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VІ, з набранням чинності якого Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ втратив чинність.
25. Частиною першою статті 136 Закону №2453-VI було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.