ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №803/774/17
адміністративне провадження №К/9901/20363/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами як суд касаційної інстанції адміністративну справу №803/774/17
за позовом ОСОБА_1 до військової частини 1141 Національної гвардії України Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Рибачука А.І., суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини 1141 Національної гвардії України Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (далі - військова частина 1141, відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини 1141 щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу частини компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно;
1.2. зобов`язати військову частину 1141 провести розрахунок неотриманого позивачем речового майна;
1.3. стягнути компенсацію за неотримане позивачем під час проходження військової служби речове майно.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу на посаді старшого помічника начальника штабу (з обліку, комплектування та проходження служби особовим складом) військової частини 1141.
2.1. Позивач уважає, що має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, оскільки відповідає вимогам, установленим пунктами 2 та 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).
2.2. На виконання вимог пункту 4 Порядку №178 ним за місцем військової служби була подана відповідна заява.
2.3. Однак відповідач у проведенні розрахунку та виплаті грошової компенсації відмовив, мотивуючи таку відмову втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2004 №1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" (далі - Постанова №1444).
2.4. Таким чином, позивач уважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 1141 на посаді старшого помічника начальника штабу (з обліку, комплектування та проходження служби особовим складом) у військовому званні підполковника.
4. Наказом командувача Національної гвардії України від 17.05.2017 №59 о/с, відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.
5. 29.05.2017 року позивач звернувся до т.в.о. командира військової частини 1141 з рапортом, в якому просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням з військової служби в запас.
5.1. Однак у задоволенні вказаного рапорту ОСОБА_1 відповідач відмовив, пояснивши, що підстави для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні у зв`язку із втратою чинності 04.03.2016 Постанови №1444.
6. Наказом командира військової частини 1141 від 01.06.2017 №127 підполковника ОСОБА_1, старшого помічника начальника штабу (з обліку, комплектування та проходження служби особовим складом) з 01.06.2017 виключено зі списів особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Луцького об`єднаного міського військового комісаріату Волинської області.
7. Одночасно з виключенням із списків особового складу військової частини, з підполковником ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок, що включає премію, одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду.
8. Водночас, уважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу військової частини компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року адміністративний позов задоволено:
9.1. визнано протиправною бездіяльність військової частини 1141 щодо невиплати ОСОБА_1 в день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно;
9.2. зобов`язано військову частину 1141 провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження ним військової служби речове майно.
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на грошову компенсацію внаслідок недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби, оскільки відповідає вимогам, установленим пунктами 2 та 3 Порядку №178, а також ним подано за місцем військової служби до його звільнення відповідний рапорт, передбачений пунктом 4 вказаного Порядку.
10.1. Також суд першої інстанції зазначив, що відсутність нормативно-правового акта, який регулює порядок розрахунку вартості речового майна військовослужбовців не може бути підставою для позбавлення особи права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, передбаченої Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
11. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, зазначив, що коло осіб, які мають право на грошову компенсацію за неотримане речове майно визначено лише частиною другою статті 9-1 Закону №2011-XII, відповідно до якої право на отримання такої компенсації мають тільки військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон №2011-XII передбачав право на отримання такої компенсації лише військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі. Водночас пункт 3 Порядку №178 не підлягав застосуванню, оскільки суперечив нормам Закону №2011-XII.
14. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності в позивача права на грошову компенсацію за неотримане речове майно.
15. Додатково суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини, а тому належним способом захисту його порушених прав має бути звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій командира військової частини щодо виключення позивача зі списків особового складу та скасування відповідного наказу про таке виключення. Отже, суд апеляційної інстанції констатував, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, який не призведе до їхнього фактичного відновлення, що, у свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
17. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
17.1. 12 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
17.2. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Желтобрюх І.Л., суддям Білоусу О.В., Стрелець Т.Г.
17.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року №519/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
17.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
18. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
19. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є помилковими.