ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2019 року
Київ
справа №2а-12213/12/2070
адміністративне провадження №К/9901/899/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (правонаступник Південна ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року (головуючий суддя: Чудних С.О.),
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року (головуючий суддя: Сіренко О.І., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.),
у справі № 2а-12213/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Агро"
до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Омбілік-Агро") звернулося до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (правонаступник Південна ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, далі - відповідач, ДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року № 0002191501.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати судові рішення, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Доводи касаційної скарги повністю дублюють доводи апеляційної скарги та висновки акту перевірки. Зокрема, що позивачем, в порушення п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1185 не надана до податкового органу довідка про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням зміненого коефіцієнту нормативної грошової оцінки ріллі станом на 01.01.2012 року, та при розрахунку нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01 липня 1995 року не застосований коефіцієнт 1,756, чим занижено суму податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 1 878,37 грн.
Позивач надіслав на адресу суду письмові заперечення проти доводів касаційної скарги, в яких, окрім іншого посилався на те, що будь-якої іншої нормативно-грошової оцінки сільськогосподарських угідь, або про внесення змін до існуючої оцінки, які б враховували коефіцієнт 1,756 до теперішнього часу радою не приймались та офіційно не оприлюднювались, отже відсутні підстави для застосування даного коефіцієнту нормативно грошової оцінки при обчисленні орендної плати. З врахуванням викладеного просив суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 27.06.2012 року Нововодолазькою МДПІ Харківської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю ТОВ "Омбілік-Агро" (код ЄДРПОУ 34473765) за травень 2012 року, за результатами якої складений акт перевірки № 248/15-0-21/34473765 з висновками про порушення позивачем п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України у зв`язку з заниженням суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за травень 2012 р. на 1878,37 гривень.
19.07.2012 року на підставі акту перевірки № 248/15-0-21/34473765 від 27.06.2012р. Нововодолазькою МДПІ Харківської області ДПС було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002191501, яким позивачу донараховано суму податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 2 817,56 гривень, у тому числі 1 878,37 грн. - за основним платежем та 939,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 р. № 0002191501 рішеннями ДПС у Харківській області від 24.09.2012 року, та Державної податкової служби від 26.10.2012 року залишено без змін.
Отже незгода з податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду з вимогами про його скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звільнений від обов`язку при проведенні розрахунку орендної плати за землі сільськогосподарського призначення (рілля) враховувати показники нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 01.01.2007 року із застосуванням коефіцієнту 1,756, оскільки до договорів оренди, укладених 28.09.2009 р. між Валківською РДА і ТОВ "Омбілік -Агро" будь-які зміни сторонами не вносились, розмір орендної плати за землю та порядок її справляння у певний спосіб (із застосуванням індексів інфляції) не переглядались - раніше від часу внесення та державної реєстрації змін до договорів оренди у частині визначення орендної плати у новий спосіб (із застосуванням коефіцієнту 1,756), тому підстави для застосування такого коефіцієнту відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).
Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.