ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №803/941/17
адміністративне провадження №К/9901/2133/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року (суддя Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (судді: Матковська З.М., Затолочний В.С., Шавель Р.М.) у справі №803/941/17 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Турійського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Турійський РС УДМС України у Волинській області), третя особа - Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - УДМС України у Волинській області), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Турійського РС УДМС України у Волинській області щодо не оформлення паспорта громадянина України його неповнолітній дочці ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки;
- зобов`язати Турійський РС УДМС України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Турійського РС УДМС України у Волинській області та УДМС України у Волинській області про видачу його неповнолітній дочці ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР, Реєстр), оскільки паспорт у формі ID-картки містить безконтактний електронний носій з персональними даними, від обробки яких позивач відмовляється. Проте, отримав відмову від відповідача та третьої особи, яка вмотивована запровадженням внутрішніх паспортів у формі ID-картки та відсутністю бланків паспортів зразка 1994 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 задоволено.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа, яким, зокрема, є паспорт громадянина України, визначений частиною сьомою статті 16 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі Закон №5492-VI), та є вичерпним., натомість, відмовляючи заявнику у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, відповідач не вказав чим він керувався і не постановив жодного рішення по суті звернення щодо отримання паспорта громадянина України. З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач проявив бездіяльність, яка полягала у неоформленні ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
З приводу доводів відповідача про відсутність можливості оформити паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що чинне Положення про паспорт громадянина передбачає два рівнозначних (альтернативних) варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки та паспортна картка. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №320), також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. На підставі наведеного суди дійшли висновку, що твердження відповідача про відсутність можливості видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки є безпідставними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 16 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга УДМС України у Волинській області, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог зазначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія з 01 листопада 2016 року - припинено. А тому, в органу ДМС відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України, у вигляді книжечки, що не місить безконтактного електронного носія. На переконання скаржника орган ДМС зобов`язаний забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів у вигляді картки. Крім цього зазначено, що на момент звернення ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки, Турійський РС УДМС України у Волинській області вже був забезпечений необхідними матеріально-технічними ресурсами для оформлення паспорта громадянина України у вигляді картки з безконтактним носієм інформації, тож міг видати зазначений документ тільки встановлено зразка у формі ID-картки.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 17 листопада 2017 року залишив без руху вказану касаційну скаргу та надав строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2017 року касаційну скаргу УДМС України у Волинській області передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Смокович М.І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Богданюк Н. Л., у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Відповідно до свідоцтва про народження від 05 липня 2001 року НОМЕР_1, ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку із досягненням ОСОБА_2 16-річного віку, 29 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до УДМС України у Волинській області про те, що його дочка не має наміру оформляти паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки, а її законний представник (батько) не дає згоди на обробку персональних даних своєї дочки.
Також, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернувся із заявою до Турійського РС УДМС України у Волинській області, у якій просив видати його дочці паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки.
Листом від 14 липня 2017 року №0726/568 Турійський РС УДМС України у Волинській області надав відповідь, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відповідач зауважив, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, відповідно до чинного законодавства з 01 листопада 2016 року припинено.
Аналогічна відповідь на звернення позивача тотожного змісту була надана УДМС України у Волинській області листом від 07 липня 2017 року №0701/М-94.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI (тут і далі - в редакції Закону України від 14 липня 2016 року №1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон №1474-VIII) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації ЄДДР оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI ЄДДР - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування ЄДДР об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, ЄДДР, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
ЄДДР ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. ЄДДР у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до ЄДДР вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним.
За частиною першою статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів ЄДДР (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.
За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI визначено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.