ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №619/259/17
адміністративне провадження №К/9901/22646/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 10 березня 2017 року (суддя Остропілець Є.Р.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (судді Шевцова Н.В., Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.) у справі № 619/259/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - ГУПФУ у Харківській області) про визнання протиправною бездіяльність начальника ГУПФУ у Харківській області та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2017 року позивачка звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ГУПФУ у Харківській області в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність начальника ГУПФУ у Харківській області щодо ненадання публічної інформації за її запитом від 21 грудня 2016 року;
- визнати протиправними дії начальника ГУПФУ у Харківській області щодо недотримання п`ятиденного строку для надання відповіді на інформаційний запит від 21 грудня 2016 року;
- зобов`язати начальника ГУПФУ у Харківській області надати відповідь на вказаний запит.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в порядку визначеному положеннями статей 19, 20, 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до начальника ГУПФУ у Харківській області, в якій просила надати детальну інформацію про вирішення пенсійного питання щодо призначення їй пенсії державного службовця. У кінці грудня 2016 року ОСОБА_1 отримала відповідь від ГУПФУ у Харківській області, у якій зазначено, що її звернення буде розглядатись відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян". В послідуючому, остаточна відповідь датована 20 січня 2017 року №1075-02/20 відповідачем була надіслана лише 27 січня 2017 року. На думку позивача, відповідачем фактично виконано її вимоги та надано відповідь на запит від 21 грудня 2016 року, але з грубим порушенням строків визначених, як Законом України "Про доступ до публічної інформації", так і Законом України "Про звернення громадян".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Дергачівський районний суду Харківської області постановою від 10 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.
Мотиви, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, ґрунтуються на тому, що відповідачем фактично виконано вимоги Закону України "Про звернення громадян" та надано повну відповідь на запит від 21 грудня 2016 року. Крім того суди зазначили, що оскільки надані позивачем конверти не містять переліку вкладень документів, що направлялись на адресу ОСОБА_1, а відповіді складено з дотриманням строків їх розгляду, то відповідач не порушив строків, встановлених Законом України "Про звернення громадян".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
На постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 10 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав доказів своєчасного направлення на її адресу відповідей на звернення, які б спростували доводи щодо порушення строків розгляду запиту від 21 грудня 2016 року. Скаржниця вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, оскільки суди не проаналізували доводи позивача, натомість, в основу рішень поклали доводи відповідача. Крім того, відповідачем не надано доказів щодо правомірності його дій по усім заявленим у позові вимогам.
Рух касаційної скарги
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 07 червня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В.(суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
05 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 31 травня 2019 року № 558/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача: Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21 грудня 2016 року позивач листом звернулась до Головного управління ПФУ у Харківській області із запитом на інформацію, стосовно результатів розгляду її заяви від 27 вересня 2016 року про призначення пенсії державного службовця та керуюсь статтями 19, 20, 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", просила надати відповідь у письмовій формі у строки передбачені чинним законодавством України.
Вищевказаний лист був отриманий відповідачем 22 грудня 2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Листом від 28 грудня 2016 року, відповідач надав позивачу відповідь в якій зазначив, що її запит розглядатиметься за вимогами Закону України "Про звернення громадян".
Враховуючи дату звернення позивача 21 грудня 2016 року та дату відповіді ГУ ПФУ у Харківській області 28 грудня 2016 року на вищевказаний лист, відповідачем було надано проміжну відповідь у п`ятнадцятиденний строк.
З метою належного пенсійного забезпечення ОСОБА_1 ГУПФУ у Харківській області було направлено запит від 24 листопада 2016 року до Пенсійного фонду України щодо підтвердження права на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
26 грудня 2016 року відповідачем було отримано відповідь Пенсійного фонду України з відповідними роз`ясненнями.
На підставі наданих Пенсійним фондом України роз`яснень, ОСОБА_1 надано відповідь від 20 січня 2017 року за № 1075-02/20.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
За приписами статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону № 2939-VI сфера дії цього Закону не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Частиною першою статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.