ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2019 року
Київ
справа №805/17696/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3332/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Кірієнка В.О. від 05 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А. від 05 березня 2014 року у справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахтопрохідне управління № 10" - дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Трест Горлівськвуглебуд" до Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Державне відкрите акціонерне товариство "Шахтопрохідне управління № 10" - дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Трест Горлівськвуглебуд" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 року №0000042201, №0000022201, №0000032201.
Судами встановлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року, за результатами якої 23.08.2013 року складено акт №173/ 05-03-22-01/00180108, у якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема: пункту 57.1 статті 57, підпунктів 138.1.1, 138.1.9 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, підпунктів 138.8.1, 138.8.2 пункту 138.8, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 979682 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 1245057,00 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат за операціями Товариства із ПП "Укрметалопром" без їх належного документального підтвердження, а також віднесення до складу витрат невиплачених органам УПФУ сум коштів, призначених для покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
На підставі акту перевірки 20.09.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000042201, яким зменшено суму від`ємного значення податку на прибуток у розмірі 1245057,00 грн.; №0000022201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 1469523,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання за основним платежем - 979682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 489841,00 грн.; №0000032201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 375654,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання за основним платежем - 250436,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125218,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, позов задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 року №0000042201, №0000022201, №0000032201.
Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами обставин нікчемності угод, укладених Товариством із ПП "Укрметалопром" та фіктивної господарської діяльності контрагента, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача. Також суди дійшли висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на підставі листів та розрахунків, отриманих від УПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в порушення вимог пункту 138.2 статті 138 ПУ України не підтверджено документально первинними документами; неспроможність контрагента Товариства здійснювати господарську діяльність (надавати послуги, виконувати роботи) підтверджується актом невиїзної документальної перевірки ПП "Укрметалопром" по взаємовідносинам з ТОВ "Таурас Голд" від 05.06.2013 року та довідкою зустрічної звірки від 12.10.2012року.
В запереченнях на касаційну скаргу Товариство стверджує про безпідставність доводів податкового органу щодо нікчемності договорів з ПП "Укрметалопром" та зазначає, що законодавством не передбачено відповідальності особи за несплату податків до бюджету її контрагентами.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (пункт 138.5 статті 138 ПК України).
Як визначено підпунктом 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 ПК України, інші операційні витрати, що включають, зокрема, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, оскільки витрати як безпосередня плата здійснюються у тому періоді, в якому проходить відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, їх варто враховувати до того періоду, у якому відбулось перерахування коштів, а не їх нарахування.
Судами встановлено, що позивачем до витрат операційної діяльності з лютого 2012 року по лютий 2013 року віднесено нараховані згідно розрахунків Горлівського УПФУ суми витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак фактично не сплачені органу Пенсійного фонду України.
Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що такі суми мають враховуватися як витрати лише за фактом їх нарахування, а тому дійшли передчасного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000042201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 1245057,00 грн.
Окрім того, відповідно до вимог пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
За змістом пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (підпункт 138.8.1 вказаного пункту).