ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №537/2324/17
адміністративне провадження №К/9901/410/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2017 року (суддя Хіневич В.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (судді Макаренко Я.М., Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.) у справі №537/2324/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Івко Клима Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області з позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції Івко К.С. від 01 травня 2017 року серії АР №603008 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час прийняття рішення про застосування адміністративного стягнення відповідач не з`ясував усіх обставин скоєного адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Постанова про накладення адміністративного стягнення вмотивована тим, що керуючи автомобілем ОСОБА_1 не користувався ременем безпеки, чим порушив п. п. "в" п. 2.3 ПДР України, під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його у руці, чим порушив п.п. "д" п. 2.9 ПДР України, на вимогу поліцейського не пред`явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. п. "а", "б" п. 2.1 ПДР України. Разом з тим, в графі 6 поліцейський зазначив лише одну частину першу статті 126 КУпАП за якою передбачена відповідальність водія за невиконання п. п. "а", "б" п. 2.1 ПДР України.
На думку позивача, причина зупинки його автомобіля є безпідставною, оскільки вчинення правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відтак підстав для здійснення перевірки документів водія та притягнення його до адміністративної відповідальності не було.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову від 01 травня 2017 року серії АР №603088 винесену інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції Івко К.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, оскільки сам факт правопорушень п. 2.3, п. 2.9 (не користувався ременем безпеки; під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його у руці), які слугували підставою для здійснення інспектором зупинки автомобіля, перевірки і виявлення відсутності посвідчення водія та реєстраційного документу, належними та беззаперечними доказами не підтверджено.
Тобто суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
Таку позицію Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області підтримав і Харківський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач на вимогу відповідача не виконав свій обов`язок та не пред`явив для перевірки документи, зазначені в п. п. "а", "б" п. 2.1 ПДР України, що підтверджується відеозаписом, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 126 КУпАП є обґрунтованим та правомірним.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Желтобрюх І.Л.(суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі Соколов В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Встановленні судами попередніх інстанцій обставин справи
01 травня 2017 року інспектор роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції Івко К.С, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
Із постанови по справі про адміністративне правопорушення від 01 травня 2017 року серії АР №603088 убачається, що 01 травня 2017 року о 12 год. 41 хв. позивач керуючи автомобілем марки "RENAULT", номерний знак НОМЕР_1 по вул. Першотравнева у місті Кременчуці не користувався ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. "в" ПДР України, під час руху користувався засобом зв`язку тримаючи його у руці, чим порушив п. 2.9. "д" ПДР України та на вимогу поліцейського не пред`явив для перевірки документи, чим порушив п.п. "а", "б" п. 2.1. ПДР України.
З відеозапису реєстратора не зафіксовано безумовний та очевидний факт порушення позивачем правил користування ременями безпеки, використання під час руху засобів зв`язку, лише зафіксовано факт непред`явлення позивачем на вимогу патрульного поліцейського посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб.
Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").