Постанова
Іменем України
18 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/85/18
Провадження № 12-268гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Бакуліної С. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Федорченка В. М.,
позивача - фізичної особи - підприємця Василенка Євгена Васильовича (представник - адвокат Литвинов Д. О.),
відповідача - Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України (представник Кобилянський В. А.),
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління поліції охорони в Сумській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року (головуючий Россолов В. В., судді: Гетьман Р. А., Сіверін В. І.) та рішення Господарського суду Сумської області від 14 червня 2018 року (суддя Спиридонова Н. О.) у справі № 920/85/18 за позовом фізичної особи-підприємця Василенка Євгена Васильовича до Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України про стягнення 5 586 562,50 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У лютому 2018 року фізична особа-підприємець Василенко Євген Васильович (далі - ФОП Василенко Є. В. ) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України (далі - Управління поліції) про стягнення грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди (збитків), понесеної позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, укладеним ФОП Василенко Є. В. та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (змінено назву на Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України) 22 травня 2014 року № 14-000097414-65 про надання послуг з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених в магазині "Провіант", підрозділом Державної служби охорони при МВС України (далі - договір), а саме 5 586 562,50 грн, з яких: 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 4 548 062,50 грн, та 10 000,00 Євро, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 338 500,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором щодо своєчасного реагування працівниками відповідача на спрацювання 08 квітня 2017 року систем тривожної і охоронної сигналізації в магазині "Провіант", який належить позивачеві на праві власності.
1.3. У якості правового обґрунтування позову позивач посилався на норми статей 611, 623, 901, 906 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
1.4. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами спору договір не є договором охорони, який укладається з метою забезпечення захисту клієнтів, персоналу, відвідувачів, цінностей та майна від протиправних посягань, оскільки за умов такого договору на охорону належного позивачу майна обов`язково було б передбачено умови прийому-передачі цього майна, здійснення його охорони, та матеріальна відповідальність відповідача за його збереження (охорону).
1.5. Відповідач наголошував на тому, що позивачем не надано жодних доказів наявності грошових коштів у заявленій до стягнення сумі в металевому ящику приміщення бухгалтерії магазину "Провіант" на день вказаної події. Обставини викрадення грошових коштів (час, місце, спосіб вчинення, особи правопорушників) залишаються невідомими і підлягають встановленню слідчими органами Національної поліції.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 22 травня 2014 року між ФОП Василенко Є. В. та відповідачем укладено зазначений договір.
2.2. Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач зобов`язується надати позивачеві послуги із централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті, в якому знаходиться майно, що належить позивачу, а позивач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих відповідачем послуг на умовах і в порядку, визначених даним договором.
2.3. Пунктом 1.2. договору визначено, що адреса об`єкта, його найменування, час надання послуг, вартість послуг за місяць по кожному об`єкту, що підлягають охороні за цим договором, зазначені у дислокації-розрахунку (додаток № 1 до договору, який є невід`ємною його частиною).
2.4. Згідно з пунктом 1.3. договору обов`язковою умовою при укладенні та виконанні договору є наявність у позивача документів, що засвідчують його право власності, володіння або користування об`єктом.
2.5. Судами встановлено, що систему тривожної і охоронної сигналізації встановлено в магазині "Провіант", який розташовано за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. № 66-А, та належить позивачу на праві приватної власності відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 листопада 2016 року.
2.6. Згідно із додатком № 2 (Протокол узгодження договірної ціни) до договору позивач зобов`язаний за надані відповідачем послуги щомісячно сплачувати 400,00 грн.
2.7. Відповідно до пункту 4.1. договору відповідач не приймає майно позивача на зберігання і не вступає в володіння чи користування цим майном. Відповідач приймає на себе обов`язок здійснювати за допомогою технічних засобів охоронного призначення централізоване спостереження за цілісністю об`єкту в період з моменту прийому сигналізації під спостереження і до моменту зняття сигналізації з-під спостереження, обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації і здійснення реагування на їх спрацювання шляхом негайного виїзду працівників поліції відповідача на об`єкт для з`ясування причин спрацювання сигналізації та, за умови необхідності, протидії злочинним посяганням на майно позивача.
2.8. У відповідності до розділу 6 договору відповідач зобов`язаний:
- 6.1.1. Здійснювати в дні і години, вказані в Дислокації-розрахунку, централізоване спостереження за станом систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті позивача.
- 6.1.2. У разі спрацювання сповіщувачів систем тривожної або охоронної сигналізації забезпечити прибуття групи затримання працівників відповідача на об`єкт і вживати невідкладних заходів протидії злочинним посяганням на майно позивача.
- 6.1.3. При виявленні слідів проникнення сторонніх осіб на об`єкт, де спрацювала сигналізація, вживати заходів по їх затриманню, здійснювати охорону об`єкту силами наряду поліції до прибуття на об`єкт слідчо-оперативної групи територіального органу внутрішніх справ, позивача або його довірених осіб.
- 6.1.4. Негайно повідомляти позивача і чергову частину органів внутрішніх справ про факти виявлення слідів проникнення на об`єкт позивача сторонніх осіб під час перебування його під спостереженням. Забезпечувати недоторканість місця події до прибуття слідчо-оперативної групи територіального органу внутрішніх справ.
- 6.1.5. При виявленні на об`єкті позивача ознак пожежі, негайно повідомляти про це територіальний підрозділ Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій у Сумській області та вживати першочергові можливі заходи щодо гасіння пожежі з дотриманням необхідних заходів особистої безпеки.
- 6.1.6. Здійснювати сервісне технічне обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановленої на об`єкті позивача.
- 6.1.7. Виконувати за рахунок позивача поточний або капітальний ремонт сигналізації, якщо вона вийшла з ладу не з вини відповідача.
- 6.1.8. Інструктувати працівників позивача про порядок та правила користування сигналізацією, встановленою на об`єкті позивача.
- 6.1.9. Приймати участь у роботі комісії у складі з уповноважених представників позивача та відповідача при встановленні розміру збитків, завданих майну позивача, яке знаходиться в межах його об`єкту, протиправними діями третіх осіб, працівників відповідача чи персоналом позивача.
2.9. Згідно з пунктом 7.1.1. договору відповідач несе матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором у відповідності до чинного законодавства України. Факти невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором, протиправних дій працівників відповідача та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, встановлюється у визначеному чинним законодавством порядку.
2.10. Пунктом 8.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, масові порушення громадського порядку тощо).
2.11. 08 квітня 2017 року невстановленими особами було здійснено розбійний напад на магазин "Провіант", що належить позивачу на праві власності, внаслідок чого невідомими особами зв`язано охоронця та зламано металевий сейф, який знаходився в приміщенні бухгалтерії зазначеного магазину.
2.12. Того ж дня, Головним управління Національної поліції в Сумській області складено рапорт про виявлення кримінального правопорушення, а також складено протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення. По факту вчинення зазначеного злочину відкрито кримінальне провадження № 12017200100000360 та розпочато досудове слідство за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України.
2.13. Позивач зазначав, що внаслідок здійснення розбійного нападу на вищезазначений магазин було викрадено належні йому грошові кошти у розмірі 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США та 10 000,00 Євро, які зберігалися у металевому сейфі у приміщенні бухгалтерії магазину "Провіант" у зв`язку із закриттям Роменського відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-банк", в якому позивач орендував індивідуальний сейф.
2.14. Звертаючись до господарського суду, ФОП Василенко Є. В. вказував, що викрадення вищезазначеного майна відбулося саме внаслідок неналежного виконання Управлінням поліції умов договору, у зв`язку з чим просить стягнути цю суму з відповідача як завдані збитки.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Господарський суд Сумської області рішенням від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року, позов задовольнив: стягнув з Управління поліції на користь ФОП Василенко Є. В. збитки в сумі 700 000,00 грн; 165625,00 доларів США, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 4 548 062,50 грн; 10 000,00 Євро, що станом на 07 лютого 2018 року еквівалентно 338 500,00 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 83 798,45 грн.
3.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване обставинами неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених договором, Інструкцією з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2012 року № 940 (далі - Інструкція № 940) та Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію", внаслідок прибуття наряду взводу реагування відповідача № 2 на сигнал спрацювання системи тривожної і охоронної сигналізації на вказаний об`єкт позивача із значним запізненням (більше 20 хвилин від моменту спрацювання сигналізації). Апеляційний суд підтримав загалом висновок суду першої інстанції, посилаючись, зокрема, на Інструкцію про організацію службової діяльності поліції охорони з питань забезпечення фізичної охорони об`єктів, затверджену наказом МВС України від 07 липня 2017 року № 577 (далі - Інструкція № 577).
3.3. Також суди виходили з того, що в порушення умов договору відповідач не здійснив виклик поліції та не повідомив позивача про факт здійснення злочину у належному позивачеві магазині "Провіант", що у свою чергу призвело до безрезультатності відпрацьованих заходів нарядом поліції охорони прилеглої території по затриманню ймовірних злочинців та внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 700 000,00 грн, 165 625,00 доларів США та 10 000,00 Євро, що є збитками позивача.
3.4. Cуди встановили, що позивачем доведено за обставин даної справи знаходження грошових коштів у вищезазначеному розмірі в сейфі приміщення бухгалтерії магазину "Провіант" на момент здійснення розбійного нападу.
4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. 27 вересня 2018 року Управління поліції звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року та рішення Господарського суду Сумської області від 14 червня 2018 року, а провадження у справі закрити.
4.2. В обґрунтування касаційної скарги Управління поліції зазначає, що спір у цій справі не підсудний господарським судам, оскільки спірна сума грошових коштів належала позивачу як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю. Окрім цього, скаржник вказує на те, що частина заявлених до стягнення спірних коштів належала фізичній особі ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі.
4.3. Окрім цього Управління поліції наголошує на відсутності підстав для позадоговірної відповідальності відповідача за завдану шкоду, оскільки шкода (збитки) позивачу завдані не діями відповідача, а діями сторонніх (третіх) осіб (зловмисників). Договором відшкодування заявлених позивачем збитків не передбачено.
5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
5.1. Оскільки Управління поліції оскаржує судові рішення у цій справі з підстав порушення судами правил суб`єктної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Щодо юрисдикції спору
5.2. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.3. За змістом частин першої-третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
5.4. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
5.5. Пред`являючи позов ФОП Василенко Є. В. обґрунтував його обставинами неналежного виконання Управлінням поліції укладеного з позивачем як з фізичною особою-підприємцем договору, предметом якого є надання послуг з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті позивача - в магазині "Провіант".
5.6. Доводи Управління поліції про те, що спір у цій справі не підсудний господарським судам, оскільки спірна сума коштів, заявлена позивачем до стягнення як збитки, належала Василенку Євгену Васильовичу та його дружині ОСОБА_2, як фізичним особам, визнаються необґрунтованими, оскільки зазначене не спростовує характеру спору у справі, який виник із правовідносин за господарським договором.
5.7. Відтак з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Щодо розгляду спору по суті
5.8. Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 79 ГПК України).
5.9. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
5.10. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша та п`ята статті 236 ГПК України).
5.11. Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
5.12. Відповідно до приписів статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
5.13. Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
5.14. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
5.15. За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
5.16. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
5.17. Інструкція № 577, на яку посилається суд апеляційної інстанції в обґрунтування прийнятого рішення, застосуванню щодо даних правовідносин не підлягає, оскільки набрала чинності 05 вересня 2017 року, тобто після настання події, з якою позивач пов`язує підставу своїх вимог. Зворотної сили ця інструкція не має. Також необхідно зазначити, що Інструкція № 940 відповідно до пункту 1.1 регламентує діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ з питань реагування на заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події. Цей документ не регулює дії підрозділів міліції охорони Державної служби охорони при МВС України (далі - ДСО) в межах здійснення ними охоронних функцій, передбачених договором. Отже, суд першої інстанції помилково застосував Інструкцію № 940 у цій справі.
5.18. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку взаємодії територіальних органів та підрозділів Національної поліції України під час організації охорони об`єктів органами поліції охорони, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2016 року № 1175 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2016 року за № 1574/29704 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок взаємодії) територіальні органи поліції охорони здійснюють на договірних засадах охорону фізичних осіб і об`єктів (майна) права приватної і комунальної власності, а також охорону об`єктів права державної власності у випадках і порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, запобігають правопорушенням у місцях несення служби. Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку взаємодії організація охорони об`єктів - це діяльність територіальних органів поліції охорони, яка шляхом застосування комплексу організаційних, практичних та інших заходів безпеки (тактичних прийомів і методів) спрямована на запобігання протиправним посяганням, виявлення та припинення протиправних посягань на об`єкти охорони, їх оборону, проведення практичних навчань (навчальних тренувань).