ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 160/7546/18
Провадження № 11-294апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 160/7546/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року (суддя Юхно І. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (у складі колегії суддів Чепурнова Д. В., Сафронова С. В., Мельника В. В.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Дніпропетровській області в організації слідчої роботи в Новомосковському відділу поліції (далі - ВП) ГУНП в Дніпропетровській області щодо належного розгляду звернень і скарг позивачки та здійснення контролю за станом досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12017040350002950 та 12017040350002577;
- стягнути на користь ОСОБА_1 відшкодування немайнових (моральних) збитків, завданих протиправною бездіяльністю ГУНП в Дніпропетровській області, солідарно з ГУ НП в Дніпропетровській області та ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області 300 000 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що співробітниками Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області не виконуються належним чином посадові обов`язки та вимоги чинного законодавства України в частині належного розслідування кримінальних проваджень щодо викрадення майна позивачки. Водночас ГУНП в Дніпропетровській області, визнаючи факт неналежного здійснення досудового розслідування, не вживало жодних заходів, спрямованих на захист прав ОСОБА_1 .
Крім того, позивачка зазначає про те, що вона була вимушена терпіти постійні психологічні переживання та душевні страждання через виринання в пам`яті обставин злочину щодо неї, а також зазнає постійних душевних страждань від усвідомлення того, що залишилась без свого майна, а її сподівання на захист правоохоронними органами виявився марним. Заподіяну моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 300 000 грн.
3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки таку заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та роз`яснив позивачці її право на звернення до суду зі скаргою в порядку кримінального судочинства.
4. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при визначенні підсудності спору, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 березня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
8. На підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду" та розпорядження керівника апарату Верховного Суду Булки О. А. від 06 червня 2019 року № 15/0/30-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 06 червня 2019 року у цій справі суддею-доповідачем визначено Анцупову Т. О.
9. Станом на 21 серпня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що, позивачка була і є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211900000:04:004:0160. Новомосковським ВП ГУНП в Дніпропетровській області відкриті кримінальні провадження № 12017040350002577 та 12017040350002950 (за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - щодо викрадення невідомими особами майна ОСОБА_1 ), які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 15 серпня 2017 року та 14 вересня 2017 року відповідно, до теперішнього часу не розслідувані та винні у вчиненні кримінального правопорушення особи не покарані.
11. ОСОБА_1 . звертає увагу, що попри відкриті кримінальні провадження, розграбування її будинку продовжувалось аж до травня 2018 року. Вона десятки разів зверталась до Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області і телефоном, і з письмовими заявами, проте такі звернення ні до чого, окрім продовження вчинення протиправних дій щодо неї відомими поліції особами, не привели. Незважаючи на очевидність ситуації, наявність безлічі свідків, які вказують на осіб, що безпосередньо і відкрито (в присутності працівників поліції) здійснювали викрадення та знищення майна позивачки, досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях фактично не здійснюється, підозрюваного, начебто, не встановлено, а підозру не пред`явлено.
12. На думку позивачки, ГУНП в Дніпропетровській області не виконало своїх обов`язків, передбачених статтями 1, 2, 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію", Положенням про органи досудового розслідування Національної поліції України та Інструкцією з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570, чим порушило її права та інтереси, що полягають у законному сподіванні, що органи Національної поліції повинні захистити і захистять її право на житло, власність, будуть протидіяти злочинним діям щодо неї, здійснять ефективне розслідування, спрямоване на захист прав та інтересів позивачки як члена суспільства, що передбачено статтею 3 Конституції України та статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію".
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
13. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що розгляд питання щодо правомірності дій або бездіяльності ГУНП в Дніпропетровській області в організації слідчої роботи в Новомосковському ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо належного розгляду звернень і скарг позивачки та здійснення контролю за станом досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12017040350002950 та 12017040350002577 повинно вирішуватись у рамках кримінального процесуального законодавства, а не адміністративного.
14. Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на аналізі частини першої статті 2, пункту 1 частини першої та пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, частини першої статті 24, статті 303, частини першої статті 304, частини першої статті 306, статті 308 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
15. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивачки відшкодування немайнових (моральних) збитків суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки позивачкою в адміністративному позові не заявлено вимог про вирішення публічно-правового спору, вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
16. У касаційній скарзі скаржниця зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано ту обставину, що позивачка в позовній заяві просила суд визнати протиправною не бездіяльність слідчого, прокурора, а бездіяльність ГУНП в Дніпропетровській області. Водночас статті КПК України, якими керувалися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, не передбачають можливості оскарження в порядку кримінального судочинства рішень, дій чи бездіяльності ГУНП.
17. Наведене, на думку скаржниці, свідчить про те, що відповідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України на цю справу поширюється юрисдикція адміністративних судів.
18. Також скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій неправомірно відмовлено у розгляді вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю ГУНП в Дніпропетровській області, оскільки така вимога заявлена разом з вимогою про вирішення публічно-правового спору і відповідно до статті 21 КАС України має бути розглянута адміністративним судом.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
19. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
20. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
21. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.