Постанова
Іменем України
7 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 757/43793/18-ц
Провадження № 14-311 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справуза позовом Компанії "Collyer Limited" (далі також - позивач) (представник - адвокат Русин Олександр Юрійович) до Акціонерного товариства Комерційного банку (далі також - АТ КБ) "Приватбанк", Національного банку України (далі також - НБУ), ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) "Редакція газети "Закон і Бізнес", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_2, Компанії "Teamtrend Limited", Компанії "Trade Point Agro Limited", на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, про визнання бездіяльності незаконною, визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію,
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року, постановлену суддею Соколовим О. М., і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Махлай Л. Д., Кравець В. А. та Мазурик О. Ф.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 7 грудня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив :
1.1. Визнати незаконною бездіяльність НБУ, яка полягала у тому, що він не спростував недостовірну інформацію щодо участі позивача у шахрайських схемах, яка порочить ділову репутацію останнього.
1.2. Визнати незаконною бездіяльність АТ КБ "Приватбанк", яка полягала у тому, що це товариство не спростувало недостовірну інформацію щодо участі позивача у шахрайських схемах, яка порочить ділову репутацію останнього.
1.3. Визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" на вебсайті щотижневої газети в електронному вигляді "Закон і Бізнес" (інтернет-ресурс zib.com.ua, ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес").
1.4. Зобов`язати ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" (вебсайт zib .com.ua) не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі на вебсайті zib .com.ua.
2. Позовну заяву мотивував так :
2.1. У ІНФОРМАЦІЯ_3 в електронному виданні газети "Закон і Бізнес", розміщеному на вебсайті zib .com.ua, були опубліковані статті ОСОБА_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_2".
2.2. У статті з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 зазначив про незаконне кредитування АТ КБ "Приватбанк" низки компаній-нерезидентів України, зокрема позивача, а також про участь останнього у шахрайських схемах та у "Приват-піраміді". Ця поширена інформація не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію позивача.
2.3. Оскільки стаття ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" розповсюджена в електронному виданні щотижневої газети "Закон і Бізнес", належними відповідачами у цій справі є автор статті та ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес".
2.4. До спірних правовідносин слід застосувати приписи пунктів 9, 12, 15 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму ВСУ № 1).
2.5. Відповідно до статті 62 Конституції України та частини другої статті 2 Кримінального кодексу України діє презумпція невинуватості особи. До ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі щодо позивача будь-які безпідставні висловлювання про його винуватість у вчиненні злочину завдають шкоди діловій репутації.
2.6. Не відповідають дійсності твердження автора статті про те, що позивач брав участь у шахрайській схемі, внаслідок якої АТ КБ "Приватбанк" втратило активи, що були передані на підставі кредитних договорів та які не мали належного забезпечення.
2.7. НБУ й АТ КБ "ПриватБанк" до часу націоналізації останнього державою в особі Міністерства фінансів України не заявляли про наявність проблем, які висвітлені у циклі статей ОСОБА_1 . Тому мали спростувати недостовірну інформацію, поширену у цих статтях, але вказане не зробили. Внаслідок описаної бездіяльності НБУ й АТ КБ "ПриватБанк" позивача у пресі звинувачують у шахрайських схемах, що порочить його ділову репутацію перед партнерами та негативно впливає на його ділову активність.
3. Позовну заяву подав як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі № 757/64933/17-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк", НБУ, ОСОБА_1, ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес", ТзОВ "Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна", ТзОВ "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" про захист честі, гідності та ділової репутації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. 6 вересня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 757/43793/18-ц.
5. 10 жовтня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
6. Мотивував ухвалу так :
6.1. Вимоги позивача до АТ КБ "Приватбанк", НБУ, ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" про визнання незаконною бездіяльності та визнання інформації недостовірною слід розглядати за правилами господарського судочинства з огляду на приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі.
6.2. Зловживання процесуальними правами є особливою формою цивільного процесуального правопорушення, тобто умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав. З огляду на приписи статей 12 і 44 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній час відкриття провадження у справі, позивач необґрунтовано, штучно об`єднав позовні вимоги з метою зміни підсудності та завідомо безпідставно, штучно залучив ОСОБА_1 як відповідача. Тому справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, а провадження у ній слід закрити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. 20 листопада 2018 року Київський апеляційний суд прийняв постанову про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
8. Мотивував постанову так :
8.1. У позовній заяві одним із відповідачів вказана фізична особа, проте справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки до цієї особи немає будь-яких вимог. Заявлені вимоги за суб`єктним складом слід розглядати за правилами господарського судочинства (пункт 14 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).
8.2. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, є необґрунтованими, оскільки вказана справа та справа № 757/43793/18-ц не є подібними. Предметом розгляду у справі № 569/2749/15-ц, на відміну від цієї справи, були вимоги банку, які він заявив до юридичної та фізичної осіб, про солідарне стягнення заборгованості за кредитом.
8.3. Суд першої інстанції мав повноваження закрити провадження у справі з власної ініціативи.
8.4. Представник позивача надав до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги та копію опису вкладення на підтвердження того, що ці доповнення направлені поштою до Печерського районного суду міста Києва. Позивач не надав суду апеляційної інстанції докази надсилання іншим учасникам справи копій вказаних доповнень. А тому апеляційний суд не може врахувати останні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 17 грудня 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
10. 29 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
11. Мотивував ухвалу тим, що у касаційній скарзі є доводи про порушення правил суб`єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Позивач мотивує касаційну скаргу так :
12.1. Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 3 вересня 2018 року у справі № 757/64933/17-ц незаконно роз`єднав і виділив в окреме провадження позов Компанії "CollyerLimited", що є предметом розгляду у справі № 757/43793/18-ц. Вказану ухвалу позивач оскаржив в апеляційному порядку.
12.2. Провадження у справі можна було би закрити виключно за наслідками проведення підготовчого засідання відповідно до вимог статті 197 ЦПК України та з дотриманням порядку, визначеного статтею 198 ЦПК України. Проте суд порушив встановлений процесуальним законом порядок проведення підготовчого засідання та закрив провадження у справі за власною ініціативою, не визначивши складу учасників судового процесу.
12.3. Суд першої інстанції не відклав розгляд справи, незважаючи на відсутність відомостей про вручення відповідачам - ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" і ОСОБА_1 - повідомлень про дату, час і місце судового засідання.
12.4. У позовній заяві позивач навів обґрунтування "підвідомчості спору" й окремо - підстави зазначення ОСОБА_1 співвідповідачем у цій справі. Участь автора статті як співвідповідача у справі відповідає чинному законодавству та постанові Пленуму ВСУ № 1.
12.5. Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги доповнення позивача до апеляційної скарги.
12.6. Суди першої й апеляційної інстанцій порушили право позивача на суд, статтю 55 Конституції України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Таке порушення обґрунтовує висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 17 січня 1970 року у справі "Делькур проти Бельгії" ("Delcourt v. Belgium", заява № 2689/65), від 4 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 23805/94) та від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України" ("Diya 97 v. Ukraine", заява № 19164/04).
(2) Позиції інших учасників справи
13. 28 січня 2019 року АТ КБ "Приватбанк" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін судові рішення у цій справі. Мотивує відзив так :
13.1. Позивач всупереч пункту 12 постанови Пленуму ВСУ № 1 та пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, не встановив особу ОСОБА_1 та не визначив його місце проживання/перебування, що виключає можливість визнання ОСОБА_1 належним відповідачем у цій справі.
13.2. Позивач не долучив до позовної заяви докази, які могли би свідчити про те, що адреса ОСОБА_1, вказана у позовній заяві, є його місцем проживання/перебування.
13.3. Позивач не вказав, які дії він вчинив для визначення такої адреси та не навів юридичні підстави для зазначення адреси ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" як адреси місця проживання/перебування ОСОБА_1
13.4. У мережі інтернет та у загальнодоступних базах даних відсутня інформація, яка би дозволила ідентифікувати автора статті " ОСОБА_1 " як ОСОБА_1 .
13.5. Ураховуючи неможливість встановлення особи ОСОБА_1 та місця його проживання, позивач мав зазначити відповідачем лише власника вебсайту.
13.6. Безпідставність і штучність залучення ОСОБА_1 відповідачем підтверджує те, що позивач всупереч пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України не пред`явив до цього відповідача жодних вимог.
13.7. Позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки вимога до АТ КБ "Приватбанк" не є похідною від вимоги про захист ділової репутації.
13.8. Вимогу до АТ КБ "Приватбанк" слід розглядати за правилами господарського судочинства та не можна об`єднувати в одне провадження з іншими вимогами з огляду на частину четверту статті 188 ЦПК України, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у справах №757/64132/17-ц і №757/64116/17-ц, висновки Верховного Суду України у постановах від 22 березня 2017 року у справі №6-2852цс16, від 1 березня 2017 року у справі №6-923цс16, від 24 лютого 2016 року у справі №6-1009цс15, від 17 лютого 2016 року у справі №6-1965цс15 та від 18 листопада 2015 року у справі №6-1737цс15.
13.9. Суд не обмежений правом закрити провадження у справі після його відкриття з підстав порушення правил юрисдикції.
13.10. Необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення судами прав позивача, гарантованих статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції.
14. 31 січня 2019 року НБУ подав відзив на касаційну скаргу, який мотивує так :
14.1. Позивач не довів, що ОСОБА_1 є реальною особою й автором інформації, яку позивач просить визнати недостовірною.
14.2. Позивач має обов`язок встановити автора інформації, вказавши його з відповідним обґрунтуванням у тексті позовної заяви. Автор поширеної про позивача інформації - невідомий; його особу та місце проживання неможливо визначити.
14.3. Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" є належним відповідачем, представником автора та має право захищати права останнього.
14.4. Залучення ОСОБА_1 відповідачем у справі є безпідставним і має ознаки штучного створення суб`єктного складу учасників справи, оскільки позивач не заявив до цього відповідача жодних вимог.
14.5. Спір виник між юридичними особами, а тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду його слід розглядати за правилами господарського судочинства.
14.6. Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі та на встановлення її обставин, а тому касаційний суд не може взяти їх до уваги.
15. НБУ обґрунтував доводи відзиву висновками ЄСПЛ, сформульованими у рішеннях від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia", заява № 52854/99), від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" ("Seryavin and Others v. Ukraine", заява № 4909/04), від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ("Ponomaryov v. Ukraine", заява № 3236/03), від 2 листопада 2006 року у справі "Нєлюбін проти Росії" ("Nelyubin v. Russia", заява № 14502/04) та від 28 жовтня 2010 року у справі "Трофимчук проти України" ("Trofimchuk v. Ukraine", заява № 4241/03).
16. 25 лютого 2019 року АТ КБ "Приватбанк" подало доповнення до відзиву на касаційну скаргу, який мотивує так :
16.1. Апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги доповнення позивача до апеляційної скарги.
16.2. Позивач вказав АТ КБ "Приватбанк" співвідповідачем, не обґрунтувавши, яким чином вимоги про захист ділової репутації пов`язані з вимогами про визнання незаконною бездіяльності, у чому полягає порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача з боку вказаного відповідача, а також не зазначивши юридичні підстави для захисту особистого немайнового чи майнового права та інтересу.
16.3. Одним із аспектів права на суд є право на доступ до суду, яке можна обмежувати, зокрема, у разі зловживання стороною її процесуальними правами, що мало місце з боку позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
17. Як зазначив позивач у касаційній скарзі, у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа № 757/64933/17-ц за позовом ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, до участі в якій позивач був залучений третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
18. Згідно з матеріалами справи й інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень:
18.1. 7 грудня 2017 року відповідно до статті 34 ЦПК України у редакції, чинній на той час, позивач подав у вказаній справі позовну заяву, заявивши самостійні вимоги щодо предмета спору.
18.2. 26 квітня 2018 року Печерський районний суд міста Києва ухвалою, занесеною до журналу судового засідання у справі № 757/64933/17-ц, відмовив у прийнятті позовної заяви позивача.
18.3. 13 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, якою скасував зазначену ухвалу Печерського районного суду міста Києва та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
18.4. 3 вересня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 757/64933/17-ц, якою роз`єднав позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 і позовні вимоги третіх осіб, зокрема і позивача.