П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 305/216/18
Провадження № 11-193апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради Закарпатської області (далі - Міськрада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання рішення недійсним
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2019 року (судді Большакова О. О., Макарик В. Я., Глушко І. В.),
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Міськради від 4 січня 2013 року № 477 про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для надання її у приватну власність площею 1,0024 га для ведення особистого селянського господарства.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 4 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Не погодившись із рішенням суду про закриття провадження у справі, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2019 року.
Позивач наводить доводи про те, що оскаржуване рішення Міськради є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки цим рішенням третій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, якою він користується із 1996 року. ОСОБА_1 стверджує, що за своїм характером спір у справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 26 лютого 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 березня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 4 квітня 2019 року прийняла цю справу до розгляду та призначила її розгляд в порядку письмового провадження, оскільки в касаційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати судове рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
5 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 13/0/30-19, виданим на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Дослідивши у межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_2 звернулася до Міськради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ), площею 1,0024 га.
Комісією Міськради з питань регулювання земельних відносин та містобудування на засіданні 21 грудня 2012 року вирішено винести на розгляд пленарного засідання міської ради питання про надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку (протокол засідання № 56).
4 січня 2013 року Міськрада прийняла рішення № 477, яким надала ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ), площею 1,0024 га.
28 листопада 2017 року ОСОБА_1 також звернувся до Міськради із заявою про виділення йому земельної ділянки біля його будинку на вул. Вільшанській для ведення садівництва площею 0,12 га, просив передати її у власність, надати дозвіл на виготовлення проектної документації.
Міськрада листом від 28 грудня 2017 року № 1779 повідомила позивачу, що на земельну ділянку, яку він має намір отримати безоплатно у власність, вже надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0024 га у власність для ведення особистого селянського господарства рішенням сесії Міськради від 4 січня 2013 року № 477.
Не погодившись із рішенням Міськради про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, керувався тим, що предметом оскарження у цій справі є не стільки рішення Міськради як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки те, що земельна ділянка передана ОСОБА_2 у власність, за таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Велика Палата Верховного Суду погоджується з указаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.