П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/780/18
Провадження № 11-12заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - Карлаша Д. О.,
розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року (судді Кравчук В. М., Анцупова Т. О., Гімон М. М., Коваленко Н. В., Стародуб О. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВККС. Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 133/зп-18 від 7 червня 2018 року в частині призначення кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що не повинен проходити кваліфікаційне оцінювання як суддя, якого було призначено на посаду 2 листопада 2017 року на підставі Указу Президента України.
Позивач вважає, що оскільки його було призначено на посаду судді після набрання чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VІІІ"Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VІІІ) та у спосіб, передбачений новими законами України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ), від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ), то він не підлягає процедурі проходження кваліфікаційного оцінювання відповідно пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ.
На думку ОСОБА_1, рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про внесення подання про призначення його на посаду судді та Указ Президента України про таке призначення вказують на те, що позивач відповідає вимогам компетентності, доброчесності та професійної етики. Однак Комісія призначила повторну перевірку ОСОБА_1 на відповідність особистих та професійних якостей критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики шляхом проведення кваліфікаційного оцінювання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 22 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
За правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідач обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 положення підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 20 розділу XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, тому немає підставі для визнання протиправним та скасування рішення ВККС у частині призначення кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстави порушення судом норм матеріального та процесуального права, у січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Позивач наводить доводи, аналогічні наведеним у позовній заяві, та наголошує, що він був призначений на посаду судді вже після набрання чинності Законом № 1401-VІІІ за встановленою процедурою (з перевіркою його компетентності, професійної етики та доброчесності), тому вважає що рішення ВККС у частині призначення кваліфікаційного оцінювання позивача підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 вважає, що суд належним чином не спростував усіх доводів його апеляційної скарги та не дав їм належної оцінки.
Крім того, позивач вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів відповідних мотивів та безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб - ВРП та Президента України.
Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наведених у ній вимог та зі свого боку доводить, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року. ВККС вважає, що Комісія обґрунтовано застосувала до ОСОБА_1 положення підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення"Закону № 1402-VІІІ і призначила кваліфікаційне оцінювання позивача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2019 року її передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, а ухвалою від 20 березня 2019 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
4 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 18/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4 червня 2019 року її передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву представника ВККС, заслухавши позивача та представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
Суд першої інстанції встановив таке.
20 лютого 2010 року Указом Президента України № 200/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Миколаївської області строком на п`ять років.
20 лютого 2015 року у ОСОБА_1 закінчився п`ятирічний строк повноважень перебування на посаді судді.
13 березня 2015 року рішенням ВККС № 285/бо-15 ОСОБА_1 рекомендований для обрання на посаду судді Господарського суду Миколаївської області безстроково.
27 березня 2015 року ВККС направила зазначене рішення до Верховної Ради України для прийняття нею рішення відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, частини першої статті 128 Конституції України про обрання суддею безстроково.
Верховна Рада України листом від 4 червня 2018 року повідомила ОСОБА_1, що відповідно до листа Голови Верховної Ради України Парубія А. В. від 28 жовтня 2016 року № 01/06-211 (256125), подання та відповідні документи про обрання суддів безстроково, звільнення суддів, а також подання та матеріали щодо надання згоди на затримання та арешт суддів, які не були розглянуті парламентом, передено до Вищої ради юстиції.
22 червня 2017 року ВРП прийняла рішення № 1739/0/15-17 про внесення подання Президенту України про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Господарського суду Миколаївської області.
2 листопада 2017 року Указом Президента України № 347/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Миколаївської області.
7 червня 2018 року ВККС прийняла рішення № 133/зп-18 про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за критеріями компетентності, доброчесності та професійної етики, в тому числі й судді Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1
Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Двома ключовими вимогами до будь-якої судової системи має бути відправлення правосуддя на найвищому рівні та належна відповідальність у демократичному суспільстві. Будь-яка форма оцінювання суддів має відповідати цим вимогам (пункт 23 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади (Страсбург, 24 жовтня 2014 року)). Всі процедури оцінювання повинні проводитися з метою підтримання та вдосконалення якості роботи суддів і, як наслідок, всієї судової системи (пункт 24 цього Висновку).
Індивідуальне оцінювання суддів, де таке існує, повинно мати на меті покращення судочинства, забезпечуючи найвищу якість. Ці дії мають вчинятися в інтересах усього суспільства (пункт 4 зазначеного Висновку). Оцінювання суддів проводиться з метою оцінки вмінь окремих суддів та якості і кількості завдань, які вони виконали. Оцінювання застосовується, наприклад, для надання зворотного відгуку про роботу, визначення навчальних потреб та розміру заробітної плати "відповідно до виконуваних обов`язків" (пункт 7 того ж Висновку).